Життя людей з інвалідністю в Україні та США

Якщо почитати статистику, в Україні с кожним роком кількість людей з інвалідністю, на жаль, зростає. Станом на сьогодні, більше 2,8 млн людей мають статус інвалідності, 80% з яких працездатного віку. Також 13,2% від населення США ідентифікують себе як люди, що мають інвалідність. Прикрі цифри, що впливають на життя людей більше, ніж ми думаємо та два абсолютно різні світи с обмеженими можливостями. Держави можна розрізняти за дуже багатьма ознаками, в тому числі і за ставленням до громадян. Варто подивитися, як в державі живуть вразливі групи населення, аби зробити висновки про рівень її цивілізації.

Ставлення до людей з інвалідністю, можливість влаштуватися на роботу або просто вільно пересуватися тротуарами — усе це поки що значно відрізняється від того, що мають такі люди в інших країнах, зокрема в США.

Мені завжди було сумно від того, що в Україні немає тих потрібних умов для людей з інвалідністю, на які вони мають право. В деяких навіть немає можливості вийти на вулицю з однієї причини — у будинках немає ліфту (якщо є, то з вузьким дверним отвором), пандусів. А після, в чергу стають проблеми: пересування по вулицям міст небезпечні, бардюри високі, міський транспорт не пристосований для перевезення людей на інвалідних візках тощо. У свою чергу, в США життя людей на візках практично нічим не відрізняється від життя інших людей. Вони ведуть активний спосіб життя, займаються спортом, працюють, відвідують музеї та не сидять вдома. Усе це тому, що в Америці діють та працюють закони про права людей з інвалідністю, які гарантують їм рівні права при працевлаштуванні, використанні громадського транспорту, відвіданні будь-якого закладу. До речі, про заклади. Як багато можна нарахувати пандусів або обладнаних для людей з інвалідністю вбиралень у кафе чи ресторанах України? Але добре, що ці питання не стоять на місці, бо ми все ж таки претендуємо на статус європейської країни.

Трохи про спорт. Як в США, так і в Україні можна хвалитися паралімпійськими спортсменами. Зараз спорт доступний абсолютно всім. Існують різноманітні групи для занять, спортивні майданчики, обладнання, де спортсмени можуть займатися. Та спорт, чи не єдине чим можна тішити себе, бо як ми знаємо, в нашій країні, на жаль, багато дверей є закритими перед людьми з інвалідністю. Спеціальні школи, отримання вищої освіти чи працевлаштування — Америка на десять кроків попереду нас. І не дивно. Забезпечення вищої освіти знаходиться не на достатньому рівні, бо навчальні заклади не дають можливості повноцінно реалізуватися та мають багато недоліків. В Європі, США реалізують багато проєктів, пов’язаних з вирішенням цих питань, а в нас такий напрям поки що недостатньо розвинутий.

Окремо ж варто розглянути проблему працевлаштування. В США 29% людей, що мають інвалідність, мають постійну роботу, в Україні — 20%. Державна підтримка забезпечення прав людям з інвалідністю гарантує працевлаштування, проте, більшість роботодавців не беруть їх на роботу. Вони ладні платити штрафні санкції за невиконання законних нормативів, ніж облаштовувати робоче місце для інвалідного візка.

Україна на шляху до того, щоб визнати рівноправність та відкрити нові можливості для людей з інвалідністю. Якщо порівнювати із США, то в американців немає ні почуття жалю до таких людей, ні визнання героїзму, бо їх сприймають як таких самих, як рівних. Тож, нам треба зробити все необхідне, аби якнайшвидше подолати всі, нав’язані суспільством, стереотипи та змінити своє ставлення до тих, хто такий, як ми.

Автор: Вікторія Ткаченко

https://solnik.com.ua/cannery-hotel-and-casino/ | aruze slot machine duel dragon deck download | online roulette deposit bonus