Мабуть, жодне місто України не може похизуватися відсутністю покинутих будівель, занепадом якихось заводів, або просто великих територій. Що вже казати про напівзруйновані сірі бетонні загороди, які зустрічають тебе навіть посеред центру міста. Це красиво? Аж ніяк. Чи можна змусити недобросовісних забудовників прибрати свої проекти? Теж ні. Однак, чи можна з цим узагалі щось зробити? Звісно, і тут нам допоможе сучасний креатив.

Пам’ятаєте ту різнокольорову розписану стіну між зупинками Садовою та Інженерною? Так, певно ж, ви вже здогадалися про що піде мова. У всьому світі вже давно панує думка, що вуличне настінне мистецтво, або як то кажуть, стріт-арт – це невід’ємна частина культурного обличчя будь-якого міста. Десь це вважається незмінним субкультурним рухом, десь – особливою прикрасою вулиць, а десь – навіть пам’яткою, що варта окремої уваги містян і туристів.

Миколаїв має досить багато покинутих будівництв у центрі та околицях міста, на які власникам вже давно начхати. І тому дуже дивно, що лише деякі з них розмалювали. Миколаїв справді дуже відстає у прикрашанні своїх будівель яскравими зображеннями, навіть у порівнянні з іншими містами України. Це стосується не тільки стріт-арту, а й муралів – різновиду монументального і декоративного малярства, що включає в себе також фрески та мозаїки. І тут слід зазначити, що хоча з першого погляду ці два поняття складно відрізнити, між ними існує принципова різниця. Всім відомо, що малюнки на стінах незаконні та мають бути знищені, але в той же час, мурали – повністю законні, якщо вони не псують архітектурного вигляду будинку.

Ба більше, існує навіть спеціальна процедура «узаконення» цього монументального мистецтва. Як зазначив начальник управління архітектури Миколаївської міської ради Андрій Цимбал в інтерв’ю NikLife: «Малюнки на стінах незаконні. Є узгоджені фасади, паспорти фасадів, власники зобов’язані підтримувати їх у належному стані. Мурали − це зовсім інша справа. Це не тільки картини фарбами, це можуть бути ті ж мозаїки, ті ж графіті в техніці штукатурки. Якщо людина готує ескіз, підготувати погодження паспорту фасаду не складно». Але для цього, як і для будь-якого масштабного проєкту, потрібні дві речі: натхнення та фінансування.

Хоча Миколаїв лише нещодавно почав «відкриватися» всій Україні в культурному плані, ми вже встигли розгубити майже всіх «вуличних» митців. Найбільш досвідченим в зображені стріт-артів у нашому місті вважають В’ячеслава Балабаєва, лідера культури графіті в Миколаєві. Цей художник прикрасив стіни майже всіх країн Європи, але зневірився у можливості зробити рідне місто більш красивим. «Художників-монументалістів, що практикуються в Миколаєві, на жаль, можна перелічити на пальцях. Багато вже давно переїхали в інші країни, де їх навички цінують вище» − розповів В’ячеслав та зазначив, що вже й сам втомився оббивати поріг Департаменту архітектури зі своїми ідеями та ескізами.

Мене, як миколаївця, турбує ще одна проблема, яку б можна було вирішити за допомогою настінного мистецтва. Навіть якщо мені необхідно пройтись до найближчого магазину, по дорозі мені зустрінеться від 1-2 до 3-5 рекламних повідомлень, в яких пропонуються заборонені речовини або послуги. І ці написи існують саме у вигляді балончикових розписів на стінах будівель. Так, звісно, власники намагаються боротися з таким вандалізмом, однак через це всі перші поверхи будівель вкриті жовто-блакитними, чорними або червоними «клаптиками» та «латками», що аж ніяк не додає краси будівлям. Чи не краще було б дозволити власникам заключати якісь певні контракти, договори, щоб віддавати під професійний розпис такі проблемні ділянки?

Звісно, дехто подумав так само і взявся до роботи. Команда юних та амбітних художників нашого міста ще декілька років тому створила та почала втілювати у життя власний творчий проєкт. «Sousgdetto» − саме таку назву має це творче угруповання – інтерпретують відомі твори світових художників і втілюють їх на стінах Миколаєва. Команда заручається порадами митців з усієї України, а стилістично орієнтується на мінімалізм та класичний американський поп-арт. Виходить яскраво, креативно та незвично. Ці талановиті художники та дизайнери мають на меті побороти депресивну «сірість» наших вулиць, прикрасивши стіни такими картинами як «Купання червоного коня» Кузьми Петрова-Водкіна, aвтопортрет Ван Гога, «Створення Адама» Мікеланджело, «Велика хвиля в Канагава» майстра Кацусіки Хокусая та ще декількома роботами. Останні дві картини вже можна знайти на стінах Миколаєва.

Ще однією приємною подією для нашого міста свого часу стало створення 31-метрового муралу в рамках інформаційної кампанії «Розірви коло». В листопаді цього року київський художник Олександр Корбан присвятив 9 днів створенню величезного малюнка на фасаді однієї з багатоповерхівок на Херсонському шосе. «Обійми себе» − саме таку назву має це зображення. Мурал приурочений до всесвітньої акції проти гендерно-обумовленого насильства. Нажаль, проведення цієї акції відбулось не з ініціативи влади нашого міста. Мурал створений за гроші уряду Великобританії в рамках програми фонду ООН, також схожі мурали намалюють ще в двох містах України − Лисичанську та Харкові.

Наше місто має репутацію досить «сірого» та «бляклого» і подібно нововведення оживили б урбаністські види Миколаєва. Я сподіваюсь, що рано чи пізно, після позитивної реакції містян на подібні активістські проекти, цим питанням все ж таки почнуть перейматися на більш «високому» рівні. Тож, допоки міська влада вважає обшарпані стіни більш красивими та прийнятними для нашого міста, уся надія покладається на чужі інвестування та на ініціативну молодь, чиї амбіції та натхнення наближають наші вулиці до більш цивілізованого, красивого та яскравого європейського зразка.

Автор: Юлія Постна