Інновації у сфері еко- індустрії спричиняють вибух нових підходів до сфери моди. Дизайнери постійно переосмислюють сталі дизайнерські рішення в цілком нові концепції, використовуючи матеріали, які є максимально нешкідливими для  навколишнього середовища. Сьогодні нас найбільше цікавлять пробіотики. Так, пробіотики! Ми знаємо, про що ви думаєте – як йогурт, комбуча чи соління можуть бути одягом? Ну, використання пробіотиків обмежується не лише покращенням імунітету. Шкіра з комбучі також може бути альтернативним матеріалом для одягу, як це виявили деякі найкреативніші модельєри у цій галузі.

Анастасія Загребельна – починаюча дизайнерка, номінантка конкурсу «National Young Designers Contest LOOK INTO THE FUTURE». Одним з напрямків, який її цікавить є  біомімікрія – проектування та виробництво матеріалу, конструкцій та систем, які моделюються на основі біологічних сутностей та процесів.

Відео- презентація виробів з комбучі. Відео: TED

Привіт, Настю! Радий тебе бачити. Не могла б ти розповісти нам більше про “Біомімікрію в моді для створення стійких тканин майбутнього” та про те, як виготовляється шкіра з комбучі?

Так! У своєму дослідженні я зіткнулася з процесом вирощування стійкої шкіри з цукру, чаю та дріжджів. Той самий процес, що і приготування чаю з комбуча. Це було вперше зроблено Сюзан Лі в проекті Біокатюр, і я прочитала багато статтей навколо її досліджень. Це було найбільшим впливом та натхненням для мого проекту.

Розкажи будь ласка, як проходить процес виготовлення такого матеріалу?

еко- шкіра, шкіра з комбучі
Фото: Ladder

Для вирощування шкіри потрібен лише контейнер, вода, цукор і пакетики для чаю. це може бути зелений або чорний чай залежно від бажаного результату. А також скобі –  симбіотична культура бактерій та дріжджів. Її можна придбати в  Інтернеті, і вона зазвичай випускається у вигляді круглого килимка, який виглядає коричневим і слизьким. Це те, що використовується для заварювання напою комбуча з чайного гриба. Їх можна використовувати знову і знову, оскільки вони є живими організмами та постійно розмножуються.

В теорії увесь процес виглядає приблизно так – скобі харчується цукровою водою і виробляє мікробну целюлозу як біпродукт. Ця мікробна целюлоза утворюється у волокнистих нитках, які зв’язуються, утворюючи килимок поверх рідини.

По- перше, ви заварюєте велику суміш чаю у великій ємності з водою. Розмір контейнера визначатиме розмір вирощеного шматка шкіри. По-друге, до розчину додають цукор і дають йому охолонути. По- третє, скобі поміщають у розчин. Потім ми  накривали  контейнер і тримали його в темному місці, щоб матеріал зростав. У цей час чайний гриб виробляє целюлозні волокна, які утворюють слизовий килимок поверх рідини, приймаючи форму обраного контейнера. Залишивши його довше, можна сформувати товстий килимок. Щоб використовувати це як еко- шкіру, ми, як правило, залишали його приблизно на три- чотири тижні.

Внаслідок цього, наприкінці на поверхні рідини повинен утворитися щільний білий килимок. Потім його збирають і залишають сушитися для використання в якості матеріалу. На цьому етапі ми намагалися поекспериментувати з використанням нитки як свого роду вишивки в матеріалі. До того, як килимок висох, ми додали нитки до килимка, і в процесі сушіння вони зрослися в тканину, щоб стати її частиною. Це цікава характеристика тканини. Якщо будь- що додається на стадії сушіння, це дозволяє створювати композитний матеріал, створюючи чудові можливості для дизайну. На цьому етапі також можна надавати кольору матеріалу за допомогою барвників.

Чи допомогав тобі хтось у втіленні цієї ідеї, якщо так, розкажи, як це все було?

Все склалось надзвичайно спонтанно та швидко. Власне кажучи, вся реалізація ідеї відбувалась в Німеччині, я їздила туди на декілька місяців. Там я познайомилась із чудовою компанією людей, які поділяли мої інтереси та захоплення. Дуже швидко ми стали близькими друзями. Одного разу, зібравшись ввечері ідея спробувати самим зробити еко- шкіру спала нам на думку, так все і почалося).

Власне наша маленька лабораторія була розташована в квартирі Алекса, одного з моїх нових друзів. Ми часто збиралися в нього вдома, тому, власне, і вирішили вирощувати комбучу там. Ми разом обговорювали як краще все зробити, яке оздоблення можна використати для матеріалу тощо. Але найголовніше – як зробити таку шкіру водонепроникною. Проте, цю проблему ще належить вирішити.

Що ти можеш сказати про якості шкіри, що отримується в результаті? Як її можна використовувати? Чи є в тебе плани щодо подальшого використання еко- шкіри з комбучі?

Після висихання шкіру можна вирізати та зшити як звичайну тканину. На жаль, шкіра з комбучі не є водостійкою, що може ускладнювати її використання в моді. Однак я впевнена, що її таки можна використовувати.

Ця тканина має багато переваг. Наприклад, вона може бути абсолютно нейтральною до навколишнього середовища. Вона приймає розмір будь-якої тари, в якій вона вирощується, тому її можна зробити у формі спеціально розроблених зразків, або виростити навколо манекена у повний одяг без будь-яких швів.

Також така шкіра може бути легко відремонтована. Якщо виріб з неї стає пошкодженим або зношеним, він може відновлюватися, шляхом додавання до поверхні розчину чаю, цукру, води та скобі. Також такі вироби на 100% біологічно розкладається і походить із природних органічних матеріалів.

Коли ми тільки починали робити першу партію еко-шкіри, ми вирішили зберегти природний колір текстилю із нитками всередині. Ми використовували чорний чай, але використання зеленого чаю дало б більш напівпрозорий світлий колір, на відміну від чорного чаю, який робить темнішу, непрозорішу шкіру. Обидва ці типи я планую одного разу використати у своїй колекції одягу.

Читайте також: https://solnik.com.ua/seminole-casino-coconut-creek/