1 сезон

2 сезон

3 сезон

«Стосується кожного» або безкоштовний театр абсурду

Сучасне українське телебачення пропонує телеглядачеві без усіляких навантажень, безкоштовно, довести себе до лікарняного ліжка. Все, що для  цього потрібно,  – це увімкнути о шостій вечора телеканал «Інтер». Там вас і буде очікувати проект, який змінює життя. Тільки треба ще розібратися: кому та в яку сторону.

Особливістю сімейно-побутового ток-шоу є те, що жоден випуск не оминає скандал. З усіх реклам тільки і чуємо жахливі заголовки, від яких тиск підскакує за лічені хвилини. І який парадокс! Все одно дивимося від початку і до кінця. А чому? По-перше, редактори ток-шоу обирають історії незвичайні, унікальні та з шокуючими фіналами. І хоча запевняють, що вони взяті з повсякденного життя кожного із нас, але чомусь банальні та не скандальні історії рідко потрапляють до екрану. Бо – не вигідно. Рейтинги передачі збільшуються з величезною швидкістю коли з екрану лунає новина про чергове вбивство або криваві наслідки погроз. Тільки питання тут в іншому. Хто кого привчив до перегляду таких вечірніх «фільмів-жахів»: телебачення або ми самі? Адже якщо є попит, то буде і пропозиція. Стовідсоткової відповіді немає. Психологи запевняють, що люди, дивлячись моторошні сюжети про історії інших людей, підсвідомо стають суддями. Це і збільшує популярність ток-шоу «Стосується кожного». Глядачі спостерігають нібито за боксерським боєм, визнаючи, хто програв, а хто переміг у незвичайній родинній битві.

На мою думку, треба розуміти, що ток-шоу це гра. Жорстка гра, яка будь-яким чином прагне від тебе емоцій. Найчастіше емоції, які відчувають глядачі «Стосується кожного» – це біль, співчуття, розчарування, втрата віри у щасливе життя тощо. Чому це відбувається? Бо насамперед, коли у студії  збираються не професіонали свого діла, а телезірки у якості гостей, «вкрай відверта розмова» автоматично перетворюється на абсурд, де награність почуттів займає перші позиції. А скільки маніпуляцій надходить від ведучого ток-шоу? Люди йдуть на передачу зі своєю бідою, натомість отримують безтактні запитання, а редактори перекручують історії до непізнаванності, вигадуючи кричущі заголовки. Взяти хоча б до уваги гучний випуск, що отримав назву «Мама-дитина», де розповідається історія дівчини Тетяни Лучишин із Борислава Львівської області, яка народила дівчинку Діану, коли самій Тетяні виповнилося лише 12 років. У програмі було порушено безліч журналістських стандартів і норм, зокрема, продемонстровано непрофесійність ведучого передачі Андрія Данилевича. Як компетентний журналіст, він повинен був бути більш обачним при висвітленні питань, які стосуються дітей. Натомість, він влаштував справжній допит неповнолітній. Судячи з його дій, ведучому було байдуже на стан дитини, яка губилася від такого напливу питань. Для ведучого було головним знайти якнайбільше шокових подробиць, аби надалі маніпулювати ними у програмі. Це не останній випадок, коли ведучий дозволяв собі порушувати журналістську етику. 20 і 21 січня 2020 року вийшли передачі, які мають назву «Щоденник вбивства». Мова йшла про вбивство двох дівчат 19-ти та 16-ти років, яких знайшла господиня квартири, яку здає щодобово. У цих випусках ведучий знову розпочав «своє» розслідування. Уявіть собі, як себе можуть почувати батьки, дітей яких вбили трохи більше двох тижнів тому? Як себе може почувати господиня квартири, яка знайшла тіла дівчат у шафі, на балконі? Якщо ви не безсердечна людина, ви розумієте який це жах. А редактори передачі, ведучий Андрій Данилевич скоріше за все безсердечні люди, бо не розуміли. Ведучий випитував у матері однієї з убитих, чи дійсно вона переплутала тіло своєї дочки з іншою дівчиною. Навіщо це робити у студії, якщо напередодні журналісти записали сюжет, з однією з матерів, де вона все розповіла, хоча в сюжеті їй це давалося дуже важко. Навіщо і після цього сюжету продовжувати допит  матері? Такий допит він влаштував і господині квартири, задаючи питання типу: чи бачила вона в якому стані були тіла, чи була вона, коли їх виносили з квартири, скільки було крові тощо. Сказати, що це нелюдяно та геть непрофесійно, це нічого не сказати. Інші скажуть, що він просто робив свою роботу, а я скажу, що він, немов бездушний робот, вичавлював до останньої краплі бідні душі батьків.

Дуже прикро, що редактори передачі начхали на те, якими тепер запам’ятають дівчат. Ті, хто їх знав не зможуть забути весь жах, що відбувався у програмі. Вони назавжди їх запам’ятають, як два трупи у шкафу, а не як дівчат, які колись були їм друзями. І завдяки кому це? Звісно, завдяки передачі, яка «пробуджує природну людську реакцію та змінює життя». Тепер я думаю зрозуміло, як саме вона змінює людські життя. Ток-шоу «Стосується кожного» –  це мінне поле, де обов’язково станеться вибух. Обходьте його стороною.

Романчук Світлана

Оставьте комментарий