«Деякі вчаться танцювати, інші народжені для цього» (Крок Вперед-3)

Що з’явилось раніше – музика чи танець? А поки ти роздумуєш над цим філософським питанням, танцювальний колектив «Pasadena» вже готується до нового конкурсу, з якого обов’язково повернеться з призовим місцем. Хіп-хоп, хаус, брейк данс, стріт дзаж, локінг і це ще не всі стилі, в яких працює перша у Миколаєві школа сучасного танцю. Вони переможці Національного чемпіонату сучасного танцю «Udance cup – 2019» у Львові, WADF (World Artist Dance Federation) World Dance Championship 2018 у Чехії у різних категоріях, Чемпіонату Європи WADF 2017 у Польщі, призери щорічного фестивалю з сучасних танців «Feel the Victory – 2017» у Львові, Чемпіонату світу IDO (International Dance Organisation) та багатьох інших всеукраїнських та міжнародних змагань. Про історію створення колективу, відомих випускників та про те, які якості розвиває мистецтво танцю розповідає керівник танцювального колективу «Pasadena», людина року-2016 Катерина Алексєєва.

— Як виникла ідея створити колектив? Чому такий напрямок?

Ідея створити колектив виникла дуже давно. Ми з чоловіком і з другим керівником Юрієм Вдовиченком тривалий час самі були як танцювальна пара і тому думка, щоб з’явився колектив – це як само собою зрозуміле, як момент творчої реалізації тих ідей, які були у нас. Тому це було логічним продовженням нашої діяльності на той момент. Чому сучасний напрямок? Насправді, спочатку був колектив бального танцю в Палаці Металургів, який носив назву «Pasadena», тобто ми самі виконували бальні танці і відповідно була набрана ось така студія. Тут, в Обласному Палаці Культури, на той момент Палаці Суднобудівників, можливості набрати групу для бальних танців не було. Запропонували спробувати себе як керівників естрадного танцю. Ми погодились і стали далі заглиблюватися. Через декілька років ми познайомилися з Президентом Всеукраїнської організації, яка тоді активно займалася розвитком хіп-хопу, веденням змагань зі стріт-танцю, почали знайомитися і так поступово сформувався вже напрямок, в якому ми на сьогоднішній день працюємо. І якось так історія склалася, що наша діяльність у вигляді педагогів бального танцю зійшла нанівець. Тому, ці два колективи, «Voyage» и «Pasadena», вирішили об’єднати в єдиний організм і залишили назву «Pasadena».

Ви танцюєте з пяти років, з якого стилю Ви розпочинали?

Я починала з основ класичного танцю, тобто, з хореографічної студії, яка дає базові знання: позиції, пліє, батман тондю. Далі через два роки вступила в Школу мистецтв у клас хореографії. Там був балет, народний танець, так пройшли мої п’ять років. І паралельно останні два роки я займалась бальними танцями. У батьків була знайома керівник бальних танців і вона запропонувала, щоб я спробувала. Я прийшла і мені шалено сподобалися ритми, танці, а найбільше гарна в блискітках сукня. І ось якось з часом, після закінчення Школи мистецтв, я зрозуміла, що сукня – це наше все, продовжуємо працювати з бальними танцями.

— Чому саме така назва колективу? Вона знакова для Вас?

— Так, назва, напевно, трішки специфічна. У нас був з Юрієм Володимировичем танець на досить відому пісню, мова в якій йшла про містечко Пасадена – це передмістя Лос-Анджелеса, в якому часто танцюють, а жителі завжди у гарному настрої. Ми дуже довго танцювали цей танець як концертний номер. Він був як нашим хітом. Завжди на питання «що потрібно танцювати?», ми відповідали «Пасадену», настільки він подобався. Для нас це була як візитна картка, як таке вдале творче рішення. І ми вирішили, що потрібно цією вдачею з нашим майбутнім дітищем, танцювальним колективом, поділитися. І назвали «Pasadena».

— З якого року приходять до вашої школи і який вік рахується як випускний?

Приходять дітки з чотирьох років. Батьки зараз прагнуть дати ранній розвиток, хочуть бачити своїх дітей успішними. І молодший вік стукає до нас постійно, але все-таки більш усвідомлений не просто проведення часу, а саме процес навчання, ми для себе бачимо з чотирьох років. По суті, у нас немає якогось такого випускного циклу, ось стільки років і все – ти випускник. Просто діти виростають, вступають в університети в інші міста, їдуть і там продовжують танцювати. Хтось протягом свого шляху сходить раніше з дистанції. Якщо брати просто процес навчання, то в танцкласи і мами приходять займатися. До категорії бабусь-дідусів не дісталися, для них це надто активні ритми.

— Чим або ким Ви надихаєтесь під час створення хореографічних номерів? Можливо, є хтось, на кого Ви рівняєтесь?

Ідеї ​​концертних номерів іноді народжує музичний матеріал. Якщо я чую музику, і вона викликає якісь асоціації, значить я зможу зробити концертний номер. Іноді ти можеш побачити якусь невелику деталь у іншої команди, наприклад, червоні рукавички. Але вони втілюють їх в одному напрямку, а ти береш цю ідею і трансформуєш на свій лад. Дуже надихають безліч поїздок на всілякі змагання, фестивалі. Ти постійно бачиш, що творчість всюди. На кого дивимося, на кого рівняємося? Якщо, припустимо, раніше в естрадному танці всі рівнялись на «Тодес», це як така планка, до якої потрібно йти, зараз навіть на території України є хороші івенти, які збирають колективи. І ти просто «прозріваєш» наскільки багато цікавих молодих людей з креативними ідеями, з оригінально підібраною музикою, просто з харизмою. Різний вік, різні міста. Тому можна сказати, що орієнтуємось на лідерів. Для цього ми постійно рухаємося, виїжджаємо, щоб не ходити Миколаєвом з короною на голові, а, щоб розуміти, чого ти вартий і до чогось прагнути.

— Ваш колектив є переможцем і фіналістом багатьох всеукраїнських і міжнародних змагань. Чи є конкурс, у якому Ви хотіли б обовязково взяти участь, але поки що Вам не довелося це зробити?

Звичайно, такі події є, і вони знаходяться за межами України. Тому що найбільші українські фестивалі ми намагаємося відвідувати. Є цікава подія Hip-hop International в Америці, яка збирає найцікавіші команди, і подібні фестивалі. Звичайно, хотілося б. Не заради того, щоб поконкурувати. Напевно, про це ще рано говорити. А заради того, щоб побачити своїми очима, відчути своєю шкірою ті емоції, які дають подібні події і приїхати вже з іншими мізками, так би мовити.

— Розкажіть про своїх випускників. Чи продовжують вони свій шлях у танцях? Можливо, хтось також став хореографом?

Зараз, з перших поколінь, є Аліна Лаговська, яка танцює в балеті у Монатіка і сама є постановником для деяких українських селебріті. Вона прямо така як зірочка, яка, отримавши початок в «Pasadena», активно продовжує цим займатись. Є дівчата, які можливо не настільки яскраво сяють як зірки на нашій естраді, але, тим не менш, теж хороші педагоги. Вони продовжують працювати, переїхавши в інші міста. Хтось просто як виконавець зараз реалізовує себе десь за межами України. В принципі, майбутнє є, і ті, для кого це має велике значення, починають цим заробляти і самореалізовуватися в житті.

— Чи траплялись у вас казусні ситуації під час виступів і як ви з ними змогли впоратись?

Так, звичайно, це буває, тому що всі танцюристи – не роботи, вони живі люди. І тут неважливо який вік. Казус може трапиться і з досвідченим танцюристом, і з початківцем. Що стосується помилок, не тих рухів, то потім розбираємо, працюємо над цим. А якщо говорити про костюми, то буває, що хтось щось забуває. Якось викручуємося. Буквально один з останніх виступів був, приїжджає команда, в костюмі є аксесуар – довгі рукавички, і, виявляється, що одна мама рукавички не поклала. Ну що робити? Одягли всі по одній рукавичці, поділилися з цією дитиною, яка забула, ось так і виступили.

— Як танці допомагають дитині у фізичному і духовному плані, на Вашу думку? Чи важливо взагалі займатись дитині танцями?

Дитині важливо займатися в принципі чимось. Зараз, коли діти постійно в гаджетах, їх доводиться весь час висмикувати, і свідомі батьки це розуміють, намагаються дати їм якесь фізичне навантаження (спортивні секції, в тому числі і танцювальна майстерність), щоб вони могли рухатися. Це перший момент. Це допомагає гармонійно рости. Тому що, що таке танці? Танці – це потрібно тобі в голові синхронізувати роботу рук, ніг, корпусу. Тобто це розвиває рухливість мозку, його функції думати, координувати. Наші діти в будь-якому випадку, маючи навички роботи зі своїм тілом, завжди в центрі уваги, тому що вони можуть щось показати і виглядають у цьому органічно. Також, беручи участь у змаганнях, вони вчаться перемагати і програвати, і це досить важливо змагатися, до чогось прагнути, досягати, отримувати, вміти програвати і далі знову до чогось йти. Тому, багато не тільки фізичних, а й особистісних якостей загартовується під час занять в нашому колективі.

— Які Ви можете дати поради тим, хто хоче займатись танцями, але, можливо, сумнівається у своїх здібностях або соромиться танцювати на публіці?

У нашій сфері діяльності теж є люди, які просувають культуру, важливі думки, ідеї з приводу танців. І ось у однієї такої людини прочитала, що не потрібно думати, почни щось робити. Увімкни музику і почни, наприклад, присідати, піднімати по черзі ноги, рухати якось рукою. Не спробувавши, неможливо взагалі що-небудь у підсумку зробити. А онлайн-уроки – це насправді унікальна можливість для тих, хто в собі сумнівається, спробувати. Тобто, тебе не видно, але ти бачиш педагога і чуєш музику. Ти можеш зробити це в комфортних для тебе домашніх умовах, а раптом у цьому відчується кайф і тоді можна прийти в зал. Також, завжди є пробні тренування. Спробувати можна, це ні до чого не зобов’язує. Головне, якщо є такі думки, треба почати щось робити.

Спілкувалась Анна Недвиженко

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *