1 сезон

2 сезон

3 сезон

Тхеквондо: шлях ноги та руки

Хвилля Халлю – це не тільки музика, кінематограф, косметика та корейський одяг, але й різні види мистецтва: літератури, архітектури чи навіть тхеквандо. Найвідоміше у світі корейське бойове мистецтво – тхеквондо увійшло до складу олімпійських ігор ще у 2000 році. У перекладі з корейського «Tae» – удар ногою, «kwon» – удар рукою (кулаком), «do» – шлях до вдосконалення, дослівно – це шлях ударів ногою і кулака. Про це і більше нам розповість майстер спорту міжнародного класу України – Дар’я Яковлєва.

Дар’я, розкажіть нам будь-ласка, про історію розвитку тхеквондо в Україні?
Напевно, цікавіше дізнатися історію вже більш сучасного тхеквондо, тому почнемо з того моменту, коли розпався Радянський Союз і Україна стала незалежною державою, разом з нею утворилася і Всеукраїнська федерація тхеквондо (ВТФ). Датою заснування вважається 20 грудня 1991 року.

У 1992 році Федерація тхеквондо України вступила до складу Всесвітньої Федерації. Перша штаб-квартира Федерації знаходилась у Дніпропетровську, а першим її президентом був Ігор Леонідович Петренко, який чимало зробив для розвитку тхеквондо в Україні. Він обіймав цей пост з грудня 1991 року до моменту трагічної загибелі в травні 1997 року. Зараз у Дніпропетровську проходить традиційний щорічний турнір пам’яті першого президента і Заслуженого тренера України І.Л. Петренко.

З 2001 року починається новий етап у розвитку українського тхеквондо. Штаб-квартира переїхала до Харкова, а новим президентом став Лесик Саманджія, який очолює Федерацію до тепер. За цей час тхеквондо в Україні зробило значний стрибок у своєму розвитку. Сьогодні в 24 регіонах України розвивається цей вид єдиноборства. Українські спортсмени багато разів завойовували медалі різного ґатунку на чемпіонатах Європи і світу, Юнацьких Олімпійських Іграх і навіть представляли нашу країну на Олімпійських Іграх 2012 в Лондоні.

Декілька років тому Україна стала розвивати напрям пара-тхеквондо (спортсмени, в яких відсутні верхні кінцівки) і дефтхеквондо (спортсмени з вадами слуху).
У липні 2017 року (ВТФ) Всесвітня Федерація Тхеквондо змінила свою назву на ВТ (Всесвітнє Тхеквондо), а також модернізувала свою назву Європейський Союз Тхеквондона Всесвітнє Тхеквондо Європа. Тому дуже часто можна зустріти оновлене сучасну назву – Тхеквондо (ВТ).

2. Які організації з тхеквондо існують в Україні?
На даний момент до складу Федерації тхеквондо (ВТФ) України входить 24 області, які представлені Обласними підрозділами Федерації, які, у свою чергу, включають міські федерації, ДЮСШ (дитячо-юнацькі спортивні школи), МСДЮСШОР (міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву), клуби, школи.

3. У чому полягає філософія тхеквондо?
У тхеквондо (ВТФ) є заповіді – це свого роду кодекс честі кожного спортсмена:
• поважати один одного;
• бути чесним;
• бути терплячим до оточуючих;
• допомагати один одному;
• завжди захищати слабкого;
• бути вірним самому собі, своїй сім’ї;
• слідувати вказівкам САБУМа (тренера) і вірити йому;
• бути вірним своєму залу;
• ніколи не відмовлятися від поєдинку;
• завжди закінчувати розпочате;
• прагнути до поліпшення характеру;
• йти шляхом правди;
• виявляти старанність;
• не допускати грубості і насильства;
• використовувати тхеквондо тільки в благородних цілях.
З цього випливає, що разом з фізичним вдосконаленням під час тренувань, крім вироблення завзятості та сили волі, включається і культурний, естетичний, філософський і духовний аспекти тхеквондо (ВТФ). У тхеквондистів розвивається культура спілкування, повага до старших. Тхеквондо виховує і мотивує бути прикладом для наслідування у підростаючого покоління! 4. У чому унікальність тхеквондо на відміну від інших бойових видів мистецтва?
Причина популярності і унікальності тхеквондо в тому, що корейські майстри змогли поєднати стародавні принципи і методи тренувань з тенденціями сучасного спорту, що зробило тхеквондо (ВТФ) унікальною системою саморозвитку і фізичного виховання, а також видовищним і динамічним видом спорту. Тхеквондо властиве високий емоційне напруження спортивної боротьби і різносторонній вплив на рухові, психологічні та вольові якості.
Метою Тхеквондо (ВТФ) – є комплексне фізичне і духовне виховання людини, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Займатися Тхеквондо можна в будь-якому віці – з малих років до глибокої старості. Він може служити засобом зміцнення організму та оздоровлення. 5. З чого почалося Ваше захоплення цим видом спорту?
Моє знайомство з цим видом спорту відбулося завдяки моєму татові, він тренер з тхеквондо (ВТФ). З дитинства я займалася в різних гуртках і секціях. Татові завжди хотілося, щоб я займалася тхеквондо, але мама була категорично проти. Тому, перепробувавши танці і малювання, я прийшла за новими враженнями до тата в зал і залишилася там. Вибір, звичайно ж, я зробила сама, якби не сподобалося – не залишилася б і мене не втримало б те, що тато тренер. Так моє захоплення переросло в спосіб життя. У минулому році було рівно 20 років, як я прийшла в зал тхеквондо і ні дня не пошкодувала про свій вибір. 6. Чи доводилося Вам застосовувати навички єдиноборства в особистому житті?
Я думаю, будь-який професійний спортсмен погодиться зі мною, що розмахувати кулаками або ногами поза залою – це не вихід! Тому я намагаюся уникати конфліктних ситуацій і вірю, що будь-який конфлікт можна вирішити мирно! Але в житті буває всяке, навички свого єдиноборства я застосувала одного разу в школі, класі в 6-тому. Коли кілька хлопців вирішили, що можна без вагомих причин чіплятися до дівчинки, і коли конфлікт був неминучий, мені довелося постояти за себе. В підсумку всі розбіглися по кущах, а я залишилася більше засмучена від того, що сталося, адже наперед знала, що зможу постояти за себе, тільки хлопці, ось, були самовпевненими! Сподіваюся, що вони отримали урок і більше не будуть ні до кого приставати на вулиці, а краще запишуться в якусь секцію і почнуть проводити час з користю.
7. Чого вас навчив цей вид мистецтва?
Я дуже вдячна своєму обраному єдиноборству, для мене це спосіб мого життя, завдяки ньому я є тою, ким є зараз! Я бачу світ, подорожую, беру участь у змаганнях різного рівня, у мене є друзі в будь-якій країні, я можу тренуватися в будь-який час і в будь-якій точці земної кулі з самими найсильнішими спортсменами світу, є можливість вивчати мови і практикуватися. Я радію своїм перемогам (особливо перемогам над самою собою), я навчилася не тільки перемагати, а й програвати, це теж потрібно вміти і іноді навіть кайфувати від них, адже саме програші – основи наших майбутніх і, можливо, більш серйозних перемог, вони нас загартовують, роблять сильнішими. Завдяки спорту я падаю і піднімаюся, кидаю собі виклики, виходжу із зони власного комфорту, борюся зі своїми слабкостями і лінню, стикаюся з усілякими життєвими труднощами і вчуся з ними справлятися! Тхеквондо мене дисциплінує, загартовує мій характер, виховує силу духу, мотивує не відмовлятися від розпочатих справ, дає можливість бути собою, дарує мені мрію, ставить переді мною цілі, вимагає постійної праці і самоконтролю, вчить не зупинятися ні перед чим і не шкодувати себе! Загалом, моє єдиноборство – це засіб нескінченного самовдосконалення!

8. Що, на вашу думку, є головним фактором розвитку тхеквондо в Україні?
Найголовніше – залучення молоді до спортивних секцій, це допоможе зайняти дітей і підлітків, знизити дитячу злочинність, протистояти наступу наркотиків, привчити до праці. Тхеквондо означає систему духовного тренування і техніку самооборони без зброї, поряд зі здоров’ям, дозволяє слабкому отримати могутню зброю – опанувати упевненістю в собі для того, щоб захистити себе і інших.
Для спортивного тхеквондо характерно і обов’язково проведення змагань і участь у них! Це дуже цікаво і захопливо! Це може стати вашим засобом самовираження, допоможе вам стати яскравою особистістю і, можливо, допоможе вам потрапити в історію!

9. Хотіли б ви в майбутньому стати тренером тхеквондо як ваш батько?
Безумовно хотіла б. Зараз я допомагаю йому з дітьми і отримую задоволення від цього. Це дуже круто віддавати себе без залишку і отримувати зворотній зв’язок у вигляді гучних перемог на змаганнях і над самими собою! Це дуже важлива місія ділитися і передавати свій досвід, бути прикладом для наслідування і допомагати підростаючому поколінню знайти себе і свій шлях, стати сильнішими і бути гордістю своєї сім’ї!

Олександра Бережна

Оставьте комментарий