Україна і підліткові журнали – нульова сумісність?

Уявіть, вам 13 років і ви не знаєте, чим зайняти себе. Ви вже поскролили стрічку в Instagram, передивились усі нові фото друзів, перелайкали все, що можна було, але вам хочеться почитати щось більше, ніж текст на дві тисячі знаків. І ви вирішуєте, що можна купити журнал. Погортати сторінки, почути цей аромат друкованого паперу, побачити постер улюбленого музичного гурту і обов’язково повісити його в своїй кімнаті. Проте, є одна проблема. Ви не можете знайти якісного і цікавого підліткового журналу на полицях у магазині.

Сьогодні в Україні видається лише два журнали для підлітків, один з яких винятково для дівчат. «Юная леди» видається з 2006 року. У кожному номері журналу новинки музики і кіно, мода і стиль, рекомендації психолога, статті на тему кохання та стосунків, інтерв’ю з зірками українського шоу-бізнесу. Видання має свою аудиторію, адже його наклад – 60 тисяч екземплярів на місяць.

Але інший журнал, який, до речі, видається з 1923 року навряд чи може запропонувати щось краще, ніж стрічка у соціальних мережах. «Однокласник» орієнтований як на хлопців, так і на дівчат. Це єдиний україномовний журнал. Видання хоч і намагається публікувати цікаві актуальні статті, писати легкою доступною мовою, проте його не читають. Його тираж складає п’ять тисяч примірників. Ми провели опитування серед школярів. Багато це чи мало, вирішуйте самі, але відповіли понад 200 респондентів. І жоден (читайте так, ніби це слово виділено жирним) не згадав назви цього журналу.

Сьогодні постає актуальне питання: чи потрібні нам друковані журнали? Адже в наш час про все можна дізнатись з різних сайтів і соцмереж, зробивши мінімальні зусилля і не витрачаючи при цьому коштів. Насправді, підліткові журнали мають сенс бути.

«Через сучасний спосіб життя «прочитав і забув», пов’язаний із споживанням цифрових медіа, друк пропонує зовсім інший досвід, яким підлітки можуть володіти, смакувати, збирати та навіть прикрашати свої стіни. Але клікнути і вирушити далі – це означає задовольнити нагальну потребу бути обізнаним. Але це менше стосується того, що вони належать до когось. Для підлітків дуже важливо бути частиною спільноти, з якою вони себе ідентифікують» – коментує цю ситуацію Елейн Велтерот, редактор американського журналу «Teen Vogue».

Але чомусь українські друковані медіа не вважають за потрібне звертатись до підліткової аудиторії, диктувати тренди, бути тими джерелами, які кожного дня на перервах будуть обговорюватись серед школярів. Деякі видання, такі як «Oops!», «JustTeen» вже намагались використати цей шанс, проте втримати свої позиції вони так і не змогли, тому їм довелось припинити випуск своїх номерів.

Нам завжди подобається орієнтуватись на західний досвід. Тож чому не зробити це і зараз? США є лідером серед кількості підліткових журналів. Серед яскравих та якісних видань, які орієнтовані на дівчат-підлітків («Seventeen», «Girl’s Life», «J-14») виділяється щомісячний таблоїд, для якого не важлива стать читача, «Teen Ink». Це журнал, який повністю створений і видається підлітками з 1989 року. Для авторів встановлене вікове обмеження: якщо ти хочеш бути почутим, тобі має бути від 13 до 19 років. Насправді, це досить вдала концепція, адже школярам буде цікаво прочитати думку про тільки-но знятий фільм чи телешоу від свого однолітка, а не від заслуженої журналісти, яка старша за нього на 10-20 років. Тематика журналу різноманітна: пишуть про всі теми, які цікавлять сучасного підлітка.

«Boy’s Life» – щомісячний журнал скаутів Америки. Теж доволі старий журнал, видається з 1911 року. Розповідає про різноманітні аспекти фізичного здоров’я, дієти, огляди відеоігор, книг. Версія для хлопців більш старшого віку, 11-18 років, публікує поради для покупки автомобілів, фотоапаратів, сонцезахисних окулярів та інших продуктів.

В Україні є попит на підліткові журнали, але має знайтись команда ентузіастів, яка з нуля зможе створити справді оригінальне, унікальне видання. Такий собі must-have для кожного українського підлітка. Тож, think about it!

Анна Недвиженко