1 сезон

2 сезон

3 сезон

Про жінку на кораблі та різні інші штуки

Морські походи увінчані різними традиціями, звичаями та повір’ями. Можна навіть сказати, що мореплавці ‒ це одні з найзабобонніших людей на світі. Більшість морських історій переповнені вигадками та легендами. Інколи навіть важко сказати, що є правдою, а що дофантазували.

Одним з найбільш відомих є забобон про те, що жінка на кораблі – до нещастя. Йому вже багато років. Основною причиною такого повір’я, яке перейшло в правило, було те, що жінка відволікала матросів від їхньої роботи. Вона могла очаровувати та збивати моряків з пантелику. В морській історії навіть є випадок, коли на кораблі, що йшов морем, були жінки і почався шторм. Моряки вирішили, що вони розгнівали богів та почали викидати жінок за борт. Але це не допомогло. Шторм затопив судно.

У наш час це повір’я вже є не актуальним. На кораблях працюють жінки, вони добре знаються в навігаційній системі. До того ж, є багато жінок, які є капітанами яхт чи катерів.

Існує забобон і про те, що не можна трьом морякам підкурювати від одного сірника, тому що один із трійки обов’язково після цього помре. Також не можна чихати з лівого борту, бо це накличе нещастя. Якщо моряк хоче чихнути, то повинен швидко бігти до правого борту.

Існує прикмета і про свист. Є вислів: «Не посвистиш, то й вітру не буде». На кораблі категорично заборонялось свистіти. На це мали право лише капітан та боцман і робили вони це за допомогою спеціального свистка, який використовували лише в особливих випадках.

Моряки проти вбивства чайок та іншої морської птиці. Причина в тому, що в давнину була віра, що душі померлих моряків вселяються в чайок та слідують за своїми кораблями все життя.

Моряки також вірили в талісмани та удачу. На щастя під час подорожі жінки та матері клали в особисті речі моряків шматок домашнього хліба або жменю землі. Такі домашні речі мали б захищати від негараздів та штормів. Окрім цього моряки прикрашали своє тіло малюнками – татуюваннями. Найпопулярнішими були якір, рятувальний круг, дельфін або дівчина, яка чекає моряка з походу.

Також вірили вони в нумерологію. Вихід в море 13 числа вважався нещасливим. Особливо, якщо це була п’ятниця. Але для флоту Російської імперії, до якого входили і миколаївські кораблі, нещасливим днем вважався понеділок.

«Як корабель назвеш, так він попливе!». Моряки намагались дати своїм суднам гучні та влучні імена, які звучали гордо. «Победа» або «Слава Екатерины» були назвами великих кораблів, які ходили в далекі подорожі. Інколи, назви передавались у спадок іншим кораблям, якщо у попереднього власника було славне минуле.

На флоті були і свої ритуали та традиції. Однією з найважливіших є процес спуску корабля на воду. В деяких християнських культурах цей обряд прирівнюється до хрещення дитини. Ключовим моментом церемонії є надання кораблю імені, тобто початок його життя. Далі треба розбити об ніс корабля пляшку. В радянські часи це було шампанське. Місце розбиття пляшки не є випадковим. Ніс корабля вважається головою, як в людини. Цей процес порівнюють з окропленням голови дитини свяченою водою.

Серед традицій є й те, що на палубу можна ступали лише правою ногою, а плюнути на палубі – це взагалі злочин у морських колах. Також у корабельному журналі не пишуть назву порту, в який йде корабель, поки він туди не прибуде. Іще не можна виходити на палубу з непокритою головою. Не можна вказувати пальцем на корабель, який виходить з порту – це накличе на нього біду.

Окрім прикмет й традицій, моряки також вірили в морських богів, особливо в Нептуна. Вони всякий раз його задобрювали, кидаючи в море монети. Вони знали, що шторми на морі відбуваються, тому що хтось розгнівав богів і їх треба терміново задобрювати різними способами.

Ось так моряки живуть в морі, зі своїми законами та порядками. Їхні звичаї, традиції та свята відрізняються від тих, що є у сухопутних жителів. Адже, море – це вам не суша.

Анна Чулкова