1 сезон

2 сезон

3 сезон

ФОБІЇ ВІДОМИХ ЛІТЕРАТОРІВ

На сьогодні фобії є достатньо розповсюдженим психічним розладом, що характеризується теоретичним усвідомленням можливої небезпеки, загрози. Усі ми час від час відчуваємо страх у надзвичайних або несподіваних ситуаціях, але що почували творці художнього виміру, чий ступінь теоретизувань й абстрактного уявлення досягав апогею?

Легендарний твір «Вечори на хуторі близ Диканьки» було написано М. Гоголем, який мав цілий спектр невротичних переживань, серед яких тафофобія та танатофобія. Страх бути похованим заживо змусив письменника спати сидячи в кріслі, проте навіть такий спосіб перепочинку був переповнений кошмарами та безсонням. Відчуття неочікуваної смерті не давали спокою відомому містику. Зрештою, і смерть творця вразила своєю загадковістю.

Ф. Кафку називають генієм страху, а сам же він боявся жінок. Під час стосунків з Ф. Бауер, тривало написання «Перевтілення». Ф. Кафка пропонував їй одружитися двічі, попередньо заявивши відкрито, що  жінка не красива, але з особистих причин містик втікав від шлюбу. Останнім бажанням творця було прохання спалити невидані твори, у яких були описані фобії  Ф. Кафки, а також терзання та спроби впоратися з жіночим втручанням.

Російська поетеса М. Цвєтаєва покінчила з життям самогубством. Серед низки жіночих страхів, знайшовся той, що об’єднує її з М. Гоголем. Поховання заживо представляло для поетеси постійних острах за власне життя, адже сама авторка впадала в літаргічний сон, а в передсмертній записці закликала: «Не похороните живой! Хорошенько проверьте».

Класик детективного жанру – Е. А. По протягом життя перебував у залежності від алкоголю та опіуму, що викликало широкий діапазон психічних розладів, а саме тафофобію, депресію, зорові та слухові галюцинації тощо. Відомо, що хвороба його 13-річної дружини лише посилювала згубний вплив на свідомість Е. А. По у зв’язку з чим письменник ще більше вдавався до алкоголю та наркотичних речовин, що, зрештою, і забрало життя талановитого митця.

Цей список може продовжуватися услід за відомими іменами, ще тисячі таємниць приховуються за зовнішніми портретами видатних літераторів. М. Булгаков страждав від відчуття самотності, А. Ахматова панічно сприймала вуличний рух, В. Гюго боявся власних рукописів, О. де Бальзак віддавав перевагу темряві, а свої твори писав здебільшого уночі, заявляючи, що якщо того треба, ніч може тривати вічно. Для геніального поета О. Блока існувала чітка межа близькості з жінками: сексуальні стосунки він вважав принизливим, чого намагався усіляко уникати. Не дарма говорять, що творча особистість творить завдяки собі й усупереч собі, а для читача залишаються художніми не лише твори письменників, а й історії їхнього життя.

Катерина Фалатович