Наскільки Миколаїв близький до безбар‘єрності?

Чи є бар’єри в Миколаєві?  Людина, яка не має проблем зі здоров’ям, навряд чи замислюється над цим.  Адже їй не треба докладати зусиль, щоб піднятися на бордюр, до себе додому, потрапити в магазин.  Або навіть не маючи проблем зі здоров’ям, досить погуляти з маленькою дитиною в колясці і відчути на собі усю бар’єрність нашого міста.

Останнім часом в місті почали робити з’їзди з тротуарів, з’явилася тактильна плитка.  У сімейних амбулаторіях – пандуси і навіть туалети, куди можна заїхати на візку.  Повільно щось робиться.  Дуже повільно.

І якщо в комунальній забудові маленькі просування є, то в приватній або орендованій все сумно.  Магазини, кафе, ресторани, перукарні та інші заклади фактично недоступні.  Досить пройтися по центру міста, де найчастіше щось і роблять, якщо роблять.  Що тоді говорити про віддалені райони, якщо на головній вулиці пандуси є далеко не скрізь?  Чи притягувати до відповідальності власників / орендарів цих приміщень?  Питання радше риторичне.

Транспорт – це окрема історія. 
У маршрутку з коляскою чи на візку потрапити нереально.  Більше того, наші ввічливі водії (не всі, звичайно) можуть ще й «послати».  У старі трамваї теж важкувато зайти, а в нових перешкодою можуть стати не самі трамваї, а зупинки.  Адже з землі іноді на першу сходинку доводиться просто застрибувати.

Пандуси в житлових будинках.  
За інформацією департаменту ЖКГ, на 2021 рік заплановано облаштування пандусів в 20-23 житлових будинках на суму 1 млн грн.  Але уточнюють: роботи будуть виконувати протягом року, якщо буде фінансування.

Житлові будинки – особлива тема.  У багатоповерхівках на верхні поверхи можна дістатися на ліфті.  Але інше питання, чи завжди він працює.  І як заїхати в під’їзд, адже не завжди декілька сходинок та ширина дверей це дозволяють зробити на візку.

А «сталінки» та інші малоповерхові будинки?  Старі будинки малоповерхової забудови, в яких, звичайно що, ліфту немає.  Створюється враження, що в СРСР ніхто не думав про те, як потрапити людям з паличкою, з коляскою і на візку додому і вийти з дому.  Яка ж тоді рівність прав?  Чи звертали увагу на людей з інвалідністю? Фактично, люди самі зробили їх ізольованими від суспільства і не давали можливості нормально жити, звідки з’явилося відчуття неповноцінності.

Управління освіти.  Дані привели станом на кінець 2020 року: за новими ДБН пандуси обладнані в 21 закладі середньої освіти, зокрема протягом року в школах №1, №4, №7 та гімназії №4.

Також повідомили, що до кінця 2021 року планують облаштувати пандуси в школі №11, дитсадках №112, 132, 87, 123, 72, в Палаці творчості учнів, Будинку творчості дітей та юнаків Інгульського району, дитячому центрі позашкільної освіти Корабельного району;  в 4 інклюзивних-ресурсних центрах, в управлінні освіти міськради.

Управління у справах фізкультури і спорту.  
Там повідомили, що на Центральному міському стадіоні створені умови доступності.  Вільний доступ на спортивні бази і майданчики є в НСДЮСШОР з легкої атлетики, СДЮСШОР з велоспорту, з академічного веслування, з веслування на байдарках і каное імені Миколи Гуцаленко, СДЮСШОР «Миколаїв» з футболу, ДЮСШ №3, 5, КДЮСШ «Атлант».  У ДЮСШ №1, СДЮСШОР №4, відомому як спорткомплекс «Надія», СДЮСШОР №6, школи вищої спортивної майстерності, КДЮСШ «Олімп» НСДЮСШОР з фехтування, ФОК для людей з інвалідністю «Вікторія» є пандуси.  Немає їх за технічними умовами в ДЮСШ №2, 7. В останній, як повідомляють в мерії, планують встановити кнопку виклику.

Управління з питань культури та охорони культурної спадщини в своєму підпорядкуванні має 60 закладів, які розташовані в 70 приміщеннях.  Більшість закладів розташовані на першому поверсі житлових будинків, деякі мають спільний вхід в під’їзд житлового будинку, деякі розташовані в пристосованих напівпідвальних приміщеннях.

Але є і проблемні моменти, які стосуються старої забудови міста.  І стосуються вони не лише закладів культури.

Хоча ми і живемо в 2021 році, але до багатьох цивілізованих речей нам ще дуже далеко.  І морально, і фізично – в плані доступності.  Так, на рівні держави і на місцях говорять про безбар’єрность в різному розумінні цього слова.  Але коли всі ці заяви і плани будуть реалізовані?

Автор: Вікторія Ткаченко