Як правильно писати про людей з інвалідністю

Відколи в усьому світі масово почали з’являтися організації людей з інвалідністю та заявляти про свої права та свободу, розуміння інвалідності значно змінилося. І ось що ми маємо сьогодні: в основі моделі інвалідності лежить скоріше не фізіологія особи, а бар’єрна природа суспільства.

Судження та стереотипи щодо людей з інвалідністю, бар’єри, пов’язані з законами та політикою, навколишні бар’єри, фізична недоступність — усе це породжує дискримінацію та принижує гідність таких людей.

Найпоширеніша проблема у ЗМІ при висвітленні людей з інвалідністю — їх зображають як касту недоторканих. Як висновок, читач не може побачити людину-особистість через те, що часто в текстах їх або жаліють, або занадто героїзують.

Головне, що повинен робити журналіст — руйнувати стереотипи.

Ось деякі з них:

Також при написанні матеріалу слід уникати:

У діалозі з такими людьми не слід говорити зверхньо чи повчально. Краще проявляти нейтральність, але ввічливість має місце в будь-якій розмові. Так само, як і дати людині можливість висловити свою точку зору. Не перебивайте, не закінчуйте речення замість співрозмовника. Нехай кажуть самі за себе, бо коли людина з інвалідністю авторитетно та цілеспрямовано щось розповідає, читач повірить, що вона дійсно обізнана в даній сфері.

У ситуації, що складається наразі в Україні, інформаційних приводів щодо теми людей з інвалідністю не бракує, але і зловживати ними не варто. Висвітлюючи тему інвалідності, слід уникати штампів та більше заохочувати громадськість до розуміння проблеми. Слід пам’ятати, що люди з інвалідністю — нічим не гірші та не кращі від інших людей, бо ми всі є рівними.

Автор: Вікторія Ткаченко