1 сезон

2 сезон

3 сезон

Історія створення національного природного парку «Бузький Гард»

Національний природний парк «Бузький Гард» розташований в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Загальна площа території парку становить 6138,13 га.

Процес його створення був тривалим, відбувався поступово, конфліктно. Він тісно пов’язаний зі спротивом науковців, громадян, депутатів, чиновників, що виступали за збереження довкілля. Проаналізуємо ряд визначних років, які зіграли важливу роль в створенні національного парку «Бузький Гард».

Починаючи з ХІХ ст. відомі дослідники Антон Андржейовський, Гаврило Танфільєв, Йосип Пачоський зазначали цінність природи сучасної території парку. Поміщик Віктор Скаржинський заборонив традиційну господарську діяльність, створивши штучні діброви у 1824-1826 рр. У 1927 р. Євген Лавренко та Олександр Браунер рекомендують ділянки сучасного національно природного парку до заповідання, деякі включають у реєстр пам’яток природи 1932 р.

У 1972 р. Радою Міністрів УРСР затверджено нову класифікацію заповідних об’єктів Української РСР. У ті часи були заповідані такі наприклад як «Василева пасіка», «Лабіринт», «Турецький стіл».

Згодом в життя почав втілюватися проект розширення Південно-Українського енергокомплексу, який передбачав затоплення всієї долини Південного Бугу. У 1987 р. Миколаївський державний педагогічний інститут ім. Віссаріона Белинського (МДПІ) досліджує біоту та археологію земель, які планується затопити. Тоді ж вперше застосовується сформульована Сергієм Таращуком назва – Гранітно-степове Побужжя.

Через деякий час в Миколаєві створено обласну екологічну асоціацію «Зелений світ», яку очолює Анатолій Золотухін. У 1988 р. зібрано 200 тис. підписів з вимогою проведення Державної екологічної експертизи проекту розбудови Южноукраїнського енергокомплексу. За висновками експертизи Рада Міністрів СРСР вирішує припинити масштабне будівництво та переробити проект Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (ТГАЕС).

У 1990 р. колективом МДПІ ім. Віссаріона Белинського, обґрунтовано створення державного природного національного парку (ДНПП) «Гранітно-степове Побужжя». Через фінансову кризу в державі створення ДНПП відкладається.

У 1992 р. Сергій Таращук, Олег Деркач, Віктор Холипенко подали до Миколаївського обласного управління охорони навколишнього природного середовища клопотання про створення регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Гранітно-степове Побужжя».

В 1999 р. рішенням облради від 23.12.1999 № 5 «Про розширення регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» до РЛП додано 1232,1 га та 1658,05 га охоронної зони. Площа парку склала 6266,8 га.

У березні 2000 р. починається несанкціоноване заповнення Олександрівського водосховища, у квітні адміністрація РЛП подає відповідні документи до Державного управління екології та природних ресурсів у Миколаївській області. Завдяки підтримці громадськості рівень води знижено до початкового.

У 2005 р. Розроблено проект створення НПП «Гранітно-степове Побужжя».

Не зважаючи на майже 20-річні протести вчених, громадських діячів та громадян, 20 червня 2006 р. Кабінет Міністрів України приймає постанову, якою надає державному підприємству «Енергоатом» 27,7218 га земель для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища, за умови прийняття Миколаївською обласною радою рішення про виключення зазначених ділянок з РЛП «Гранітно-степове Побужжя». І вже через два тижні обласна рада приймає рішення від 06.07.2006 № 10 «Про виключення земельних ділянок». При цьому було ігноровано норму Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, із заповідного фонду було виведено ділянки, які зберігали високу природоохоронну цінність.

Громадські активісти Олег Деркач, Антоніна Галкіна та адвокат Ольга Мелень звертаються до суду.

11.04.2006 наказом Міністерства культури і туризму України урочище Гард включено до реєстру за категорією місцевого значення. За типологією це «визначне місце», за видовою приналежністю – археологічний, історичний, ландшафтний об’єкт. Від 3 вересня 2009 р. пам’ятку визнано об’єктом національного значення.У Постанові Верховного Суду України від 29.05.2012 зазначено, що Кабінетом Міністрів України був порушений порядок відведення ділянки площею 27,72 га у постійне користування Національній атомній енергогенеруючій компанії (НАЕК)  «Енергоатом». Проте ще у 2010 р. ділянку було затоплено в результаті підйому рівня Олександрівського водосховища до 16,0 м.

У 2007 р. розпорядженням обласної державної адміністрації від 7.05.2007 №115-р узгоджена територія НПП зменшилась до 6036,56 га. У цьому вигляді проект створення НПП надісланий до Державної служби заповідної справи Мінприроди України, яка готує проект Указу Президента про створення парку.

27 серпня 2008 р. загальнодержавний конкурс визнає Гранітно-степове Побужжя одним з «Семи природних чудес України».

30 квітня 2009 р. Президент України Віктор Ющенко підписує Указ №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард». Хоча НПП «Бузький Гард» створювався на базі РЛП «Гранітно-степове Побужжя», у їхніх територіях є відмінності. Площа РЛП на той час складала 7394,3 га, його  охоронна зона – 1658 га. До складу НПП не увійшли такі ділянки РЛП: Кодимська, Прибузьке (Бакшалинське) водосховище та землі м. Южноукраїнськ. Внаслідок цього важлива частина урочища Бузький Гард, іменем якого названо НПП, до самого НПП не увійшла та залишилася частиною РЛП. Боротьба за Бузький Гард триває й сьогодні.

Анна Раковська