1 сезон

2 сезон

3 сезон

Як я вивчала українську мову. Моя власна історія

Велика кількість людей щодня страждає від стереотипів: «сильна людина ніколи не плаче», « хлопець не має вчитись на перукаря, він що – гей?», «він же циган – сто відсотків злодій!» тощо. Перераховувати можна безкінечно, але треба вчасно зупинитися та вирішити для себе це питання раз і назавжди. Я хочу загострити увагу на такому стереотипі, що «Миколаїв – це російськомовне місто». І розповісти власну історію, яка доведе, що місто – це не перешкода для вивчення рідної мови. Неважливо де ти народився, важливо, який ти зробиш вибір.

Я народилась у місті Миколаєві. Зростала і розмовляла російською мовою. Так співпало, що біля нашого будинку була розташована гарна, велика, але російськомовна школа. Це не бентежило моїх батьків, тому вони віддали мене туди. І ви знаєте, не прогадали. Рівень вивчення української мови був краще, ніж я очікувала. Моя вчителька робила якісь дива. Усі діти, які на перерві розмовляли російською, на уроці вмить починали розмовляти українською без усіляких проблем, а навпаки з великою гордістю. Мені  подобалася наша вчителька, і я дуже хотіла бути на неї схожою, так само гарно володіти та розмовляти українською. Хочу виокремити, що на мою думку, дуже важливо, хто є твоїм наставником. Адже, якщо людина буде тебе надихати, а ти будеш брати з неї приклад – ти навіть не помітиш, з якою швидкістю ти вивчатимеш матеріал, адже весь вільний час будеш приділяти своєму навчанні, аби скоріше бути схожим на свого наставника.

До української мови я прикипіла не одразу. Довго не розуміла усіх її принад та переваг. Але десь у 9 класі все змінилося. Та змінилося на краще. Вже у більш свідомому віці я нарешті відчула, що мене тягне до рідної мови, що мені подобається розмовляти українською мовою вдома, с друзями або самотужки вдосконалювати її. Тоді мене ще підбадьорювало те, що незабаром треба буде складати ЗНО з української мови, а я до того моменту буду знати її на відмінно.

Незважаючи на те, що всі інші предмети викладали російською мовою, це не заважало мені у вільний час збирати книжки або цікаві посібники з української мови та опрацьовувати їх. Цього від мене ніхто не вимагав: ані вчителька, ані батьки. Це була моя власна ініціатива. За яку я собі досі вдячна.  Другий аспект – це вірші. Я захоплювалася читанням вголос віршів українських поетів та поетес. Лайфхак: якщо хочете підвищити рівень своєї української мови та прокачати навички ораторського мистецтва – беріть скоріш книгу, обирайте цікавий фрагмент, улюблену розповідь, вірш або зовсім незнайомий твір та читайте. Створіть для себе комфорті умови та ні в чому собі не відмовляйте: ні в емоціях, ні у гучності – отримуйте насолоду від краси та милозвучності української мови. Бодай три рази на тиждень таких занять – через місяць ви будете собою пишатися.

Аби перевіряти свої знання з української мови, я просила мою вчительку готувати мене до олімпіад. Довго і болісно я сиділа над купою матеріалу, але у той час я отримувала насолоду від навчання та розуміла, що я на правильному шляху. Багато конкурсів за спиною, олімпіад, нагород ,здавалося б, що ще треба? А потрібна була сцена. Мені кортіло віщати зі сцени українською мовою, аби вона лунала зі всіх гучномовців та закохувала у себе всіх навкруги. І в мене це вийшло. У школі я проводила безліч концертів, випускних вечорів, нагороджень тощо. Але не було одного –  рідної мови. А мені ж так її бракувало. Проте я не пропускала день української мови та неодмінно готувала гарний сценарій до свята, з усіма піснями та віршами. Отже, у школі, де на кожному боці лунала російська мова, я раз і назавжди закохалася у нашу рідну, мелодійну та найкрасивішу українську мову. Ця любов супроводжує мене і надалі. Наприклад, в університеті я мала змогу бути ведучою студентського телебачення, де на просторах ютубу читала новини українською мовою. Це була чудова можливість прокачати свій рівень мови та навички ораторського мистецтва.

Власне, недарма кажуть: «Хто шукає, той завжди знайде». Це я до того, що людина, яка хоче вивчати українську мову, відкривати власний бізнес або проектувати ракети – може все це робити, незалежно від свого міста. Не звертаючи уваги на усілякі стереотипи, чітко йти до своєї мети. Мене ніколи не турбувало, що хтось вважає місто Миколаїв російськомовним. Я хотіла вдосконалювати свою мову, і я це робила. А якщо б я хоч раз засумнівалася та повірила у стереотипи, я б ніколи не зрушила з місця. Тому, будьте настирливими у своїх бажаннях та приймайте правильні рішення, а ще – вчіть українську!

Світлана Романчук

Оставьте комментарий