1 сезон

2 сезон

3 сезон

Як миколаївські ЗМІ висвітлюють корейську культуру

Говорити про те, що Україна багатонаціональна держава важко, однак на її території проживають понад 130 різних національних меншин. За даними соціологічного дослідження «Релігія та національна приналежність в Центральній та Східній Європі», яке було проведеним Pew Research Center у 18 країнах у 2015-2016 рр.,  Україна ще має багато чого зробити для підняття рівня толерантності в українському суспільстві. Близько 51% опитаних громадян України виступають за те, щоб українське суспільство складалося із людей різних національностей та різного віросповідання. Але інший відсоток вважає, що було би краще, аби суспільство складалося із людей однієї національності та мало одну релігію. Більшість опитуваних українців  не готові прийняти інші етнічні групи, як членів своєї родини, або хоча б, як сусідів.

Існує безліч чинників, які можуть допомогти формуванню толерантності в нашому суспільстві. Серед усіх них, засоби масової інформації відіграють одну з головних ролей.  Проте в українських медіа не так багато матеріалів, які б розповідали про національні меншини і їх культуру.

Для прикладу візьмемо матеріали, які висвітлюють культуру корейської меншини. За інформацією, яку опублікувало посольство України в Республіці Корея в нашій державі мешкає близько 35 тис. представників корейської національної спільноти. Найбільша чистина проживає у Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Розглянемо, як висвітлюють корейську культуру миколаївські ЗМІ.

На сторінках, миколаївських друкованих ЗМІ, складно віднайти інформацію, пов’язану з культурою корейської меншини. У провідних газетах Миколаєва, таких як «Рідне Прибужжя», «Вечірній Миколаїв», тема корейської культури майже не висвітлюється. Однак, у зв’язку з недавніми подіями, церемонії вручення премії «Оскар» 2020, на сторінках електронного видання «Вечірній Миколаїв» з’явилась стаття «Кому достался заветный Оскар-2020?» online blackjack real money live dealers.

Цей матеріал не спрямований на те, щоб розповісти більш детально про корейський фільм «Паразити» та ознайомити читача з корейським кінематографом. Матеріал за жанровою особливістю є оглядом. Автор коротко розповідає про корейський фільм, його номінації та режисера. Далі робить огляд на інші фільми, де більш детально висвітлює фільми «Джокер», «Одного разу в Голлівуді» та коментарі акторів. Назва матеріалу не відповідає змісту статті. Текст можна поділити на дві статті. В одній більш детально розглянути фільм «Паразити», написати коротку рецензію та звернути увагу на особливість корейського кінематографу. У іншій зробити огляд на всі інші фільми і детально зупинитися на виступах акторів. Якщо розглядати лише ту частину, де пишуть про фільм «Паразити», то це – коротка замітка, яка ніяким чином не впливає на свідомість реципієнта, і констатує лише сухі факти.

Наступний матеріал було опубліковано в газеті «Южная правда» № 107 (23733) 26 вересня 2017 року. Стаття дотична до культури Південної Кореї, однак написана ще в 2017 році. Цей матеріал, за жанром є подорожнім нарисом, для якого характерні оціночні судження автора.

«Еда у них невкусная, нам о ней сказать было бы нечего. Иерархия в Корее требует отдельного и большого разговора. Объективно: они верят в крепость своего государства и доверяют своему правительству. Свою безопасность они доверили американца».

У своєму нарисі автор порушує актуальні теми, які можуть зацікавити читачів. Журналіст поділив його на п’ять частин, у кожній із яких розповідає про побут корейського народу та особливості життя в Кореї. Після прочитання матеріалу, можна зрозуміти, що до поїздки журналіст добре підготувався, зібрав інформацію про корейські меншини, проаналізував історію Кореї у взаємодії з іншими державами. Матеріал містить в собі багато історичних фактів та порівняльний аналіз. Через це ці матеріали можна вважати вдалими. Однак, для цього журналістського жанру характерне використання фотоархівів і фотографій, зроблених під час подорожі, але в матеріалі їх майже немає. У своїх текстах автор активно використовує різні засоби увиразнення мовлення. Так, наприклад, ми можемо зустріти забагато евфемізмів, епітетів, повторів («разороенного и нищего мира», «молодых рабочих руках», «анализировать и говорить о градусе накала страстей по обе стороны…», «пахло советским влияние») тощо.

На противагу друкованим миколаївським ЗМІ миколаївське телебачення приділяє увагу культурі корейської меншини. Суспільний телеканал, на відміну від ТРК МАРТ, випустив більше десяти сюжетів, які розповідають про цінності корейської меншини. Ці відеоматеріали представленні у вигляді бесіди ведучого і представників корейської меншини, розважальні та пізнавальні програми, новинні сюжети. Всі ці матеріали орієнтовані на те, щоб ознайомити глядача з корейською культурою, і тому висвітлюють найрізноманітніші теми:

1. У двох випусках «Миколаївська асоціація корейців» від 25.11.2015 та «Духовне здоров’я» від 15.03.2017 UA: Миколаїв розповідає про корейську національну меншину Миколаєва, її цінності та культуру, а також говорить на тему релігії. Унікальність таких матеріалів полягає в тому, що безпосередньо сам представник, а саме голова миколаївської міської асоціації корейців розповідає про цінності та культуру корейської спільноти.

2. UA: Миколаїв також випустило декілька розважально-пізнавальних сюжетів: «Слово дня: kamsahamnida» від 16.01.2019 та «Майстер-клас у Миколаєві: вчимося танцювати K-pop» від 03.10.2017, де ознайомили глядачів із корейськими танцями та корейською мовою.

3. UA: Миколаїв транслювало і декілька новинних сюжетів: «Ковток корейської культури» від 26.03.2018 та «Миколаївці вивчають корейську мову» від 26.05.2016, де медіа розповідали про корейську культуру, про діяльність інституту Седжонг з вивчення корейської мови.

Перші два сюжети можна назвати вдалими, однак хронометраж бесіди задовгий. Журналіст майже не використовує додаткові фотографії та відео щоб розбавити свій матеріал та втримати увагу глядача. Краще було б поділити ці два матеріали на окремі короткі бесіди, і створити серію відео, де національні меншини розповідали про свою культуру, побут та цінності. Одна з ведучих говорить українською і російською, що також може відволікати і збивати глядача.

Один із новинних сюжетів також має багато суперечок. Якщо в другому відео журналіст дає глядачу відповідь майже на всі основні питання «Хто?», «що?», «де?», окрім «коли?», то в першому новинному сюжеті журналіст не вказує, хто є організатором заходу, де він відбувався і коли саме. Офіційно захід «Ковток корейської культури» проводив інститут Седжонг в бібліотеці імені М. Л. Кропивницького, однак в сюжеті на цьому не акцентували увагу. Після перегляду матеріалу, залишається більше запитань, ніж відповідей.

Розважально-пізнавальні сюжети також вважаємо вдалим. Журналісти знайомлять глядача з корейською мовою та танцями, і залучають до цього спільноту. Мінусом цих сюжетів є те, що представники ЗМІ неправильно вимовляють певні корейські слова. Д. Дуцик та М. Дворовий звертають увагу на те, що «журналісти мають бути уважними, використовуючи різні терміни та назви, аби не вводити громадськість в оману та нерозпалювати ненависть і ворожнечу».

Висновок зробити можна тільки однин, миколаївські медіа недостатньо висвітлюють тему корейської культури. Друковані ЗМІ повинні звернути на це особливу увагу, і висвітлювати не тільки політику Кореї (здебільшого Північної), але й звертати увагу на події корейської меншини, які відбуваються кожного року в Миколаївській області. Те ж саме стосується і якості матеріалів, цікавого підходу до висвітлення тем. З деяких ми можемо отримати цікаві репортажі та статті, а деякі потребують навпаки меншого подання інформації, у вигляді короткої замітки з коментарем.

Олександра Бережна

Оставьте комментарий