1 сезон

2 сезон

3 сезон

Чи може християнин стріляти?

Потирайло Владислав або, як звикли наші військові на передовій, отець Владислав – помічник пастора, військовий капелан, який один із перших в 2014 році відправився на Схід підіймати дух бійців. Разом із ним поїхав пастор Кінзер Володимир та ще декілька служителів церкви. Вони регулярно відвідували наших військових під Донецьком, зокрема в селі Тоненьке, де розташовувалася Миколаївська 79 ОДШБ.

Владислав розповів, що перша його поїздка до зони АТО була спонтанною, заздалегідь нічого не планувалося. Церковні служителі вирішили підтримати захисників і збирали групу для відрядження до зони АТО. Владислав погодився без вагань. Адже в першу чергу він позиціонує себе як громадянин, якому не байдужа доля країни. І він прекрасно розумів, що хлопці боронять рідну землю від агресора, а не просто так стріляють по людях. Згодом до їх церкви почали звертатися і волонтери за допомогою.

«Брали із собою на фронт лише необхідне – провізію для хлопців та Євангеліє», – каже Владислав. Проте, окрім цього нерідко возили каски, форму, необхідне знаряддя,Біблії  а також неодноразово переказували кошти на рахунок Збройних Сил. Все це робилося своїми силами та силами небайдужих прихожан.

Шлях на передову був не з легких. Спочатку їхали потягом до Дніпра,потім автобусом із двома пересадками до Димитрова, що під Донецьком, там їх зустрічали та супроводжували на позиції. Через деякий час придбали власний автобус і добиралися до бійців вже своїм ходом. Супроводжували 79 ОДШБ не тільки в зоні АТО, а й в Миколаєві, адже нерідко хлопці і вдома відчувають потребу в підтримці та Слові Божому.

«Хлопці нерідко запитували: А чи пробачить Бог те, що я тут роблю? – згадує отець Владислав. – Я відповідав, що якби вони займалися мародерством або вбивали ради задоволення, то на Страшному Суді їм би це не пробачили. А так вони на блокпостах боронять рідну землю від ворога, вони роблять те, що повинні робити. В писанні так і сказано. До речі, в кримінальному кодексі є стаття «дія або бездіяльність». Тобто, якщо ти спокійно дивишся на те, як лупцюють людей на Майдані, вбивають твоїх родичів чи друзів і закриваєш на це очі – це бездіяльність і за це прийдеться відповідати перед судом і не тільки Божим».

Не дарма наші військові переймалися цим питання, адже одна з десяти заповідей Божих каже «Не вбий». Я запитала отця Владислава, як церква це трактує, на що він відповів, що Бог не проти війни, Бог проти навмисного вбивства. Як зазначається в Біблії, Мойсей казав народу: якщо в тебе стріляють, це не означає, що ти мовчки приймаєш кулю в обличчя. І вислів «Вдарили по одній щоці – підстав іншу» слід розуміти як Біблейський принцип, а не в прямому значенні. Теологи досі не можуть дати однозначної відповіді чи може християнин стріляти. Військовій капелан вважає, якщо в твій дім прийшли зі зброєю, то ти можеш стріляти.

«Я казав хлопцям неодноразово, якщо б вони були агресорами і сиділи зараз десь у завойованому Ростові, то я б до них не поїхав. А так вони захисники, і тому церковні служителі підтримують їх. Ніхто не казав «йдіть  і вбивайте», ні. Ми не благословляли на війну, ми благословляли на роботу (слухати командира, виконувати накази, не зраджувати принципів тощо), молилися, щоб Бог зберіг їхнє життя».

Місія священика полягає в тому, щоб у найважчий для людини час підтримати її, допомогти подолати труднощі і виступити посередником між людиною та Богом, адже в складних ситуаціях підтримка Бога вкрай необхідна. Наші бійці на Сході знаходяться саме в такій ситуації, і військовий капелан робить усе можливе, щоб вони не падали духом, вірили в себе та свої сили, адже там, на передовій, вони зустрічаються із тією стороною себе, яку ніколи в житті не бачили. Військовослужбовцям потрібна людина, якій можна розповісти усе, і вона полегшить твій тягар та наставить на шлях істинний.

«Я завжди казав бійцям, що вони повинні бути  хитрими, як змії і мудрими,як голуби – знову ж таки, як сказано в Святому Писанні. Їм була необхідна наша підтримка і ми її надавали»,  – розповідає капелан.

Такими були перші роки АТО для Владислава. Потім, коли події трохи вщухли, або, як зазначив сам Владислав, перейшли в площину виховної роботи, він перестав їздити  на фронт. Але до сьогоднішнього дня отець Владислав не перестає молитися за життя і стійкість духу наших військовослужбовців.

Порохня Яна