1 сезон

2 сезон

3 сезон

Хороші «депутатські» гроші

Кожен народний обранець, маючи в своєму розпорядженні «депутатські» кошти з бюджету, може направляти їх на вирішення проблем своїх виборців. Однак, як показує практика, пристойні суми перепадають лише тим, хто опинився «ближче», іншим же не дістається ні копійки.

У 2017 році депутатський фонд Миколаївської обласної ради склав майже 19 млн грн. Істотну суму можна було розподілити так, щоб вирішувалися, в першу чергу, найбільш наболілі проблеми виборців. Тим часом тут діють інші принципи.

Своя лікарня до фінансів ближче

Де сьогодні найпотрібніші додаткові кошти? Список буде нескінченним. Точно не буде помилкою вказати медицину. Деякі депутати щедро перераховують десятки і сотні тисяч гривень медичним установам. Але далеко не всім і не завжди. Підхід тут виключно виборчий.

В 2016-2017 роках на максимальні 450 тис. грн депутат Андрій Ізбаш від «Нової держави» придбав холодильник для зберігання медпрепаратів, фіброгастроскоп (прилад для діагностики та лікування захворювань стравоходу і шлунка), апарат штучної вентиляції легенів і дві системи для охолодження повітря. Все це обладнання отримала Березнегуватська центральна районна лікарня, в якій Ізбаш працює хірургом.

Такої ж схеми дотримується і Микола Лучний з Опозиційного блоку. У 2016 році він направив всі депутатські гроші на придбання медобладнання для Новобузької ЦРЛ, де працює травматологом. У 2017 році також на рідну лікарню депутат направив 200 тис. грн, і ще 85 тисяч — на обладнання для Новобузького районного центру первинної медико-санітарної допомоги. Без сумніву, названі суми потрапили в надійні руки, можна сказати, залишилися в сім’ї, адже саме в цьому центрі посаду головного лікаря займає дружина депутата — Валентина Лучна.

Такою ж «щедрістю» відзначився і однопартієць Лучного Ілля Справжній, який працює завідувачем денного стаціонару в комунальному закладі «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». У 2016 році депутат направив туди 150 тисяч на покупку автотранспорту, а в 2017 році — 185 тисяч на медичне обладнання.

Як правило, в «свої» установи перетікають депутатські гроші не тільки в медицині. Зокрема, депутат від БПП Сергій Чорний, директор Мостівського навчально-виховного комплексу, в 2017 році направив на його ремонт майже 140 тис. грн з бюджету.

Коли мова заходить про розподіл бюджетних грошей, які є в розпорядженні депутатів, ніхто навіть не згадує вираз «конфлікт інтересів». А чому б тоді не скористатися цими, не такими вже малими сумами, в своїх інтересах? Тим більше, що і розподіляють їх, і можуть контролювати їх витрачання самі ж депутати.

«Найбільший корупційний ризик — це матеріальна допомога та ремонтні роботи, на які теж виділяють гроші з «депутатських фондів », — вважає Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти (м.Київ). — Тут все залежить від правил і процедур поводження з грошима платників податків, а їх стверджують самі депутати».

Давні зв’язки

Гроші з депутатських фондів народні обранці направляють не лише в підвідомчі їм заклади, а й туди, де працюють їхні однопартійці або колеги — депутати. Чи то це збіг обставин, чи то «стара дружба», але факт залишається фактом.

«Оппоблоківец» Володимир Бєлава два роки поспіль направляв гроші в Миколаївську міську лікарню швидкої медичної допомоги (всього 214 тис. грн). А в 2016 році до нього приєднувався його однодумець, також член Опозиційного блоку Максим Невінчаний, але з сумою менше — близько 30 тисяч. Нюанс в тому, що посаду головного лікаря ЛШМД займає Олександр Дем’янов, відомий в Миколаєві не тільки як лікар, але і як активний депутат. До Революції Гідності він очолював фракцію «Партії регіонів» в Миколаївській міській раді.

Володимир Фроленко, глава фракції «Опозиційний блок», на питання, чи контролював він, куди і скільки депутати спрямовують кошти, відповів:

«Звичайно, коли раніше це було, ми навіть збиралися разом і обговорювали, куди скільки направити, може разом зібратися і виділити на якусь школу. Кожен депутат, я вважаю, повинен нести відповідальність за ці гроші. Особисто я можу гарантувати, що всі ті гроші, які виділялися на об’єкти … я приїжджав, дивився, на які потреби вони були виділені, які товари купили і у яких фірм, підрядників».

Ще приклад. Депутат від партії БПП Сергій Чорний допоміг установі однопартійця. У 2017 році він направив близько 100 тис. грн Доманівському навчально-виховному комплексу, в якому працює директором глава Доманівської райради, також член БПП Віталій Богдан.

Ми поставили запитання главі Миколаївської облради Вікторії Москаленко, чи нормально, коли депутат направляє всі гроші, наприклад, в лікарню, в якій працює?

«Нормально! — відповіла Москаленко. — Це свідчить про те, що він господар свого закладу, він про своє установі піклується. Чому б і ні, якщо є така можливість? Я не стежила, хто з депутатів куди спрямовує, але впевнена, що у всіх депутатів звернень дуже багато і всі направляють правильно!».

Допомога «за пропискою»

Деякі депутати Миколаївської облради вважають за краще «допомагати» установам виключно в певних населених пунктах. Олександр Сіроштан обирався від одного з округів в Доманівському районі, але майже всі депутатські гроші направляє в село Мостове цього ж району. А це 372 тис. грн за два роки.

Пояснення дуже просте: саме на території Мостівської сільської ради прописаний, живе і веде земельний бізнес сам депутат, де на його ім’я задекларовано близько 150 гектарів. Серед його фірм — приватне акціонерне товариство «Україна», чий статутний фонд в серпні минулого року раптом різко поповнився з нуля до 2,5 млн. Саме у цієї фірми закуповують молочну продукцію Мостівська школа і дитячий сад, яких Сіроштан не обійшов стороною при розподілі депутатських коштів. За два роки їм «відійшло» 173 тис. грн. депутатських коштів.

Не так щедро, але все ж допоміг селу Привільне Баштанського району головний «опозиціонер» облради Володимир Фроленко. І тут та сама історія. Фроленко також займається земельним бізнесом, і чимала кількість ділянок, які йому належать, знаходиться якраз в межах Привільного. У 2017 році депутат закупив для місцевої школи спортінвентар на 100 тис. грн. Крім того тут же, в Привільному, почалася і його політична кар’єра. У далекому 2006 році місцеві жителі їздили в районний центр і агітували за нього як за кандидата в депутати місцевої ради. За минулі роки їхній обранець виріс з місцевого рівня до обласного.

Розподіляти і рулити

З початком децентралізації та організацією громад депутати побачили для себе нові грошові можливості. Спільно з громадами Миколаївська обласна державна адміністрація буде розробляти і фінансувати мікропроекти для жителів округів.

«Програма мікропроектів була запропонована Миколаївської обласною адміністрацією для того, щоб таким чином поєднати прохання громад, прохання депутатів, і зробити співфінансування, щоб проект був більш ефективним, — пояснила глава Миколаївської обласної ради Вікторія Москаленко. — Тому що депутатські кошти обмежені, а на проект ми вже дивимося, скільки може виділити місцевий бюджет громади. Сама пропозиція цікаво, тому що задіяні всі гілки влади. Є думка, що мікропроекти будуть більш ефективні, ніж депутатські кошти».

Депутати прагнуть не тільки зберегти свої фонди, а й пропонують збільшити їх з нинішніх 40 тисяч «хоча б до 150 тисяч» або до … «максимально можливої ​​суми». Йдеться про розподіл 28 млн грн, виділених на мікропроекти. Як видно, народні обранці не бажають втратити можливість «докласти руку» і до цих грошей.

«Існування так званих депутатських фондів прямо не передбачено законодавством України. Однак — і не заборонено, — каже Мирон Дмитрик, експерт Інституту політичної освіти (Київ). — При прийнятті бюджету місцевих рад можуть передбачити певну суму коштів на, як вони це називають, «виконання депутатських повноважень». Зазвичай рада повинна прийняти відповідне положення про використання таких фондів, яке і регламентує порядок виділення, напрямки, використання коштів і контрольні механізми».

У минулому році сума пооб’єктної депутатської допомоги варіювалася від 1 тис. грн до максимальної в 300 тис. грн (для порівняння — 150 тис. грн в 2016 році). Самі ж депутати зізнаються, що більше схильні до розподілу коштів на 10 і більше об’єктів. У 2017 році середня сума депутатської допомоги склала 34 тис. грн, а в 2016 — всього 21 тис. грн.

Як видно зі звіту про розпорядження депутатським фондом, найбільш щедрі депутати в питаннях освіти: в 2016 році на ремонти шкіл та поліпшення їх матеріально-технічної бази виділили понад 4 млн грн. Витрати на медицину і спорт «скромніші» на пару мільйонів. Так, в 2016 році на медичні установи направили 3,1 млн грн, а на спортивні заходи та інвентар — 1,3 млн. У 2017 році у зв’язку зі збільшенням депутатського фонду в два рази пропорційно збільшилися і витрати на вищевказані сфери.

А ось за районами кошти розподіляються дуже нерівномірно. Десь отримують допомогу відразу від 22 депутатів (наприклад, на об’єкти Миколаєва в 2017 році направили 1,8 млн грн), а деякі — всього лише від одного депутата (Єланецький район отримав всього 95 тис. грн). У цьому чітко простежується закономірність: чим менше депутатів представляють район, тим менше у нього шансів отримати ефективну допомогу.

Тим часом депутатські фонди не звалюються з неба, це ті ж бюджетні гроші. Чи правильно при цьому, що вони дбають, перш за все, про свої потреби, а іноді виходять з чисто корисливих інтересів? Не секрет і те, що саме цими грошима «підгодовують» виборців напередодні виборів замість того, щоб оплатити щось корисне і потрібне для людей. Народні гроші таким чином просто розпорошуються на рекламу діяльності самого депутата. Як можна розцінювати це, якщо не гаряче бажання депутатів

«Корупційні ризики при використанні коштів депутатських фондів залежать від механізмів контролю, — робить висновок Мирон Дмитрик, співробітник Інститут політичної освіти (м. Київ). — Але, оскільки положення приймаються також депутатами, то, як правило, такі механізми недосконалі або взагалі умовні. У наших реаліях все залежить від порядності депутата. Умовно кажучи, один депутат може розподілити кошти на 100 виборців для лікування, а інший може лобіювати встановлення дитячого майданчика в своєму дворі, і ці роботи буде виконувати фірма його брата-свата-кума-однопартійця».

Що не кажи, а в розподілі коштів з депутатських фондів явно діє чисто суб’єктивний підхід депутатів. Але ж ці кошти вони отримують, перш за все, для вирішення проблем виборців, а не для того, щоб під виглядом громадської значимості поиметь щось і особисто для себе. Чи не час переглянути механізм дії депутатських фондів і зробити їх більш справедливими і доступними для всіх без винятку виборців, незалежно від ступеня наближення і спорідненості по відношенню до депутатів?

Оксана Орсач, Центр журналістських розслідувань

Оставьте комментарий