Вітаю, мене звати … і я фотожурналіст, фоторепортер, чи фото…хто?

Одне з найважливіших вмінь, без якого складно уявити життя сучасної людини – вміння відрекомендуватися. Цьому навчаються з раннього віку і користуються протягом усього життя. І хоча у деяких професіях воно відходить на другий план, адже не є таким вживаним, є й такі, де це вміння щодня відточується та згодом навіть стає продовженням вітання «доброго дня». До умовного переліку такого роду занять з легкістю можна зарахувати журналістську діяльність. Будь-який сюжет новин, передача на радіо чи телебаченні, стаття у виданні містять відомості про ведучого, автора. Перш ніж взяти коментар, інтерв’ю, дізнатися необхідну інформацію тощо журналіст називає своє ім’я, фах, ЗМІ, у якому працює. І оскільки фотожурналістика вважається особливою формою журналістики, а тому передбачає постійну презентацію себе як фахівця, то не завадить розібратися з «фотоназвами», щоб мати змогу обрати найбільш відповідну.

Фотожурналіст. Одне з перших слів, яким зазвичай описують працівника ЗМІ з камерою. Аналогічно до назви діяльності воно має бути розлогим поняттям, яке охоплює роботу у різних жанрах. Якщо ж пошукати значення у тлумачних словниках, то 11-томний Словник української мови та Великий тлумачний словник сучасної української мови за В.Т. Буселом пояснюють його як «журналіст-фотограф, фотокореспондент».

Фотокореспондент. Синонімічне до «фотожурналіст» поняття. Під ним розуміють фахівця-фотографа, працівника друкованого органу (газети, журналу), для якого він робить знімки. Саме цією «фотоназвою» під час самопрезентації, наприклад, послуговується Микола Тимченко, який працює у  щоденній всеукраїнській газеті «День».

Фоторепортер. Відповідно до значення у словниках, ним називають фахівця-фотографа, співробітника періодичного видання, телебачення тощо, який здійснює фоторепортаж. Відповідно, це поняття наближують саме до конкретного жанру фотожурналістики. Однак, на думку українського фотографа  Володимира Шуваєва, фотожурналіст, фотокореспондент та фоторепортер є синонімами, що означають людину, яка співпрацює з одним або декількома медіа. Найчастіше слово фоторепортер щодо себе використовує фотокореспондент парламентської газети «Голос України» та особистий фотограф голови Верховної Ради – Андрій Нестеренко.

З менш вживаних «фотоназв» зустрічаються такі:

Фотодокументаліст. Цікаво, що в українських словниках взагалі відсутнє таке поняття. Однак, виходячи з назви, можна здогадатися, що мова йде про людину, яка працює у жанрі документальної фотожурналістики. Володимир Шуваєв зауважує, що так можна назвати людину, яка фотографує документальні події.

Трохи інакше під час самопрезентації каже Макс Левін. Він вживає слова документальний фотограф, хоча раніше послуговувався й іншими «фотоназвами»:

«Років п’ять тому, до Майдану, я себе називав фотографом, фотожурналістом, фотографом видання, але наразі я документальний фотограф. Чому? Оскільки я останні п’ять років документую те, що відбувається на Сході. Не все іде в друк, не все іде в новини. Це часто для себе, для друзів, для історії. Я й зараз, звичайно, знімаю для інтернет-видання «Лівий берег» те, що мені замовляє редакція. Але те, що мене насправді цікавить, – це документальна фотографія. Тобто документувати те, що відбувається, показувати це людям».

Фотограф. Це поняття представлено у словниках у двох значеннях, і, насамперед, застосовується до людини, що є фахівцем з фотографії, тоді як інший зміст передбачає, що це той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати. Як зазначає український фотограф Володимир Шуваєв, він віддає перевагу цьому слову, оскільки це найширша та найбільш загальна категорія, до якої належить людина з фотоапаратом.

А ви фото…хто?

Звичайно, що вибрати доречне з перерахованого – тільки ваше особисте рішення. Варто лише пам’ятати, що та «фотоназва», якою ви вирішили користуватися, може як загально, так і більш детально розповісти про специфіку вашої роботи.

Наталія Савінова

Фото: pixabay.com

Залишити відповідь