1 сезон

2 сезон

3 сезон

Театр ляльок тільки для дітей?

Які асоціації з’являються, коли вам щось розповідають про театр ляльок? Дитинство? Школа? Казки? Це нормально, але з часом все змінюється — театр також.

Про історію Миколаївського академічного обласного театру ляльок та його бурхливе життя у 21 столітті розповіла Олена Антонова — керівник літературно-драматичної частини. Пані Олена працює у театрі близько 20 років. Кожен день жінка проводить у театрі та знає про всі процеси в ньому.

Як усе починалось

Життя театру почалось у 1970 році. Засновниками вважають заслуженого артиста України Бориса Оселедчика (пізніше він став головним режисером) та головного художника Анатолія Цуканова.

У перші 20 років головними постатями закладу стали Анатолій, Ірина та Тимур Цуканови, які пізніше обіймали посади головного художника, актриси та композитора театру.

Спочатку в театрі працювали лише професійні актори драматичних театрів та артисти філармонії. Перші вистави були як у драматичному театрі: довгі, з великими полотнами й декораціями, залучали багато ляльок. Актори приїздили з різних міст України, Болгарії та Молдови. Поступово трупа поповнювалась професіоналами  ̶  випускниками театральних вишів.

У 1990 році головними режисерами стали Володимир Безлепко та Ірина Цуканова. З 2004 року театр працює без головного режисера. Впроваджується політика запрошення режисерів. Тобто режисери-лялькарі з різних міст України (Києва, Полтави, Черкас, Хмельницького) приїжджають до театру та ставлять свої вистави. Але художним керівником є директор Вікторія Терещенко, яка стоїть на чолі творчого процесу, вистав і нових проектів.

Життя театру ляльок — яке воно?

Багато уваги приділялося символу та формі. В якій формі відбудеться вистава? Можливо, буде просто ширма, або це буде велосипед, який трансформується у будинок або замок, чи щось інше. Намагалися відійти від формату «просто ширма». Виходили живі актори на передній план.

Кожне 10-річчя театр інший, тому що інші глядачі. І навіть сучасні діти — інші, їх виховують по-іншому. Інколи, на жаль, доводиться пристосовуватися до сучасного глядача та йти за його потребами.

У 1994 році поставили виставу для дорослих «Дон Жуан у ХХ столітті». Це цікаво, тому шо театр ляльок — це театр форми та символу. І коли маска, лялька щось висловлює, то це й гумор, і сатира водночас. У сезоні цього року є три вистави для дорослого глядача, такі як «Ханума», «Фігаро», «Декамерон». На липень готують нову виставу для дорослих.

Глядачі йдуть на «ім’я». Аншлаг збирають «Бременські музиканти», «Кіт у чоботях», «Красна шапочка», «Коза-дереза», «Пригоди Чиполіно».

Про тих, хто на сцені

У театрі працюють актори зі всієї України. Хтось уже закінчив навчання, хтось навчається у Києві, Харкові та Дніпрі. Є представники «старої» школи — Нелі Полянська, Галина Згурська, Людмила Артеменко, Валерій Почерняєв та Константин Гройсман, які працювали ще наприкінці 80-их років.

Актори вчать тексти заздалегідь. Працюють з хореографом, композитором, із керівником вокальної студії. Режисер приїжджає на два тижні або на місяць. Усе залежить від складності вистави.

Зараз йде така тенденція, що при кожному театрі України є театральна студія. У миколаївському також. До театру приходять маленькі діти, актори навчають їх, як поводитись на сцені, правильно читати вірші, працювати з лялькою.

Про тих,  хто оживає від людських рук

При театрі є художньо-бутафорський цех. Художник-постановник разом з режисером-постановником визначають форму вистави. Може бути ширма, планшет, ляльки на столі або паркетні (актор надягає на себе ляльку). Потім художник-постановник обов’язково робить ескізи кожної ляльки, декорацій  ̶  і вони потрапляють до цеху.

Актори не беруть участі у виготовленні ляльки. Режисер збирає усіх акторів, тоді художник-постановник виносить усіх ляльок й відбувається знайомство. Актори одягають ляльку на руку, відчувають. чи достатньо їм зручно у патроні (куди вставляється палець актора у ляльці), чи зручні ниті для керування. Якщо не зручно актору або лялька не слухається, при роботі актора виникають труднощі, то звісно все допрацьовується. Тому що актори теж різні бувають: хтось дуже високий, хтось низький, у когось рука велика. Художник підлаштовує ляльку під актора. Але головне  ̶  характер ляльки, фарби. Те, що бачить художник, залишається незмінним.

Про тих, кого не бачать глядачі

У театрі працює близько 60 працівників. Над виставою працюють усі. Завідувач господарством, який шукає для ляльки ліску, завідувач постановочної частини, який купує поролон, тканину, фарбу, контролер, який вітає глядачів і прориває їм «контролики», адміністратор, який анонсує вистави, водій, який перевозить акторів. Уся трупа театру, бухгалтер, директор.

Сучасна аудиторія театру ляльок

Своєю працею робітники театру хочуть стерти стереотип, що театр ляльок — це театр дитячий. Є театр опери та балету, театр гумору та сатири, театр є український, є театр драматичний, а є театр ляльок. І, звісно. у театрі ляльок може бути вистава для маленького глядача, для школярів і для дорослих. Він ніколи не був дитячим, тільки у радянські часи, але народжувався він просто як театр, вид театрального мистецтва.

Фестивальне життя театру

Театр бере участь у всеукраїнських і всесвітніх фестивалях та конкурсах. Вони дають змогу бачити, що привозять інші театри. Під час фестивалю відбувається показ 20-30 вистав. Йде обмін досвідом українських театрів і театрів з Молдови, Білорусі, Литви. Бувають ситуації, коли грають актори, їх помічають режисери, з якими театр колись працював. Тоді театр запрошує режисера поставити нову виставу.

Миколаївський театр ляльок створив Всеукраїнський фестиваль театру ляльок та студій лялькового мистецтва «Кришталева лялька» 2 роки тому. На фестиваль запрошуються театри з різних міст України. Були різні вистави, стилі та й самі театри. Але людей об’єднує мистецтво, і це чудово.

Свято для всіх?

Усі святкові дні театр працює обов’язково. Актори грають вистави, але це не робота, а бажання подарувати свято глядачам.

Немає такого явища, як «професійне вигорання». Усі чекають на свята. Художники прикрашають театр символікою свят, а актори приходять на роботу в гарному настрої.

Залиште стереотипи у минулому та насолоджуйтесь різними видами театрального мистецтва.

Лариса Амбарцумян