Гру на фортепіано можна порівняти з танцем. Кожна натиснута клавіша – новий крок. Бувають “танці”, в яких слід рухатися максимально швидко, а бувають й такі, де варто робити вигляд, ніби зупиняється час. Іноді твоя рука робить великий стрибок через дві октави, або ж “сідає в шпагат” від ля до ля. Часом треба, як в чечітці, зробити почутим кожен свій крок-натиск, але буває, як в балеті, слід ступати так, аби твої рухи були ледь чутними, ледь помітними. Новачки вчаться грати кожною рукою окремо, а потім зводять їх у спільний дует. Професіонала ж не злякає навіть ще одна пара “танцюристів” на паркеті поряд с собою.

Анастасія Сергієва

Залишити відповідь