1 сезон

2 сезон

3 сезон

Про насильство, пісні та хештеґи

Не встиг український фолк-гурт «Рожаниця» випустити оригінальну версію відомої пісні «Despacito», як на шпальтах «Української правди» та інших поважних видань з’явилися заголовки: «Український ансамбль оспівав домашнє насильство».

«Де ж те сито? Вчора десь поділось моє нове сито. Буду я без нього зараз добре бита, чоловік голодний через теє сито» – весело співають у приспіві молодиці з кліпу.

Коли ця відеоробота з’явилася, я чекала, що почнеться дискусія. Я думала, що естети-народники будуть засуджувати кітч у чистому вигляді, яким і є цей український кавер. Але скандал розпочався з іншої причини. «Буду бита» − ось камінь спотикання сучасної моралі. Можливо, така реакція феміністок і прогресивних українських медій зумовлена загальним світовим контекстом, флешмобом #янебоюсьсказати. Інтернет-сповіді дівчат і жінок щодо насильства, якого вони зазнали, покликані привернути увагу до проблеми. «Інтернет як пілюля від насильства». Ефективність її покаже час і соціологічні дослідження.

Не можу назвати себе, на жаль, знавцем українського фольклору, хоч і була в мене колись, як у всіх філологів-україністів, фольклорна практика, та більше спираюся на дитячі спогади − зимовий вечір, батьки ще не прийшли з роботи, а ми з бабусею лежимо під ковдрою і на два тоненькі голоси, мій дитячий та її астматичний, виводимо: «Била мене мати березовим прутом, щоби я не стояла з молодим рекрутом». Теж про насильство в сім’ї? Прямо тобі ціла справа для ювенальної юстиції.

«Била жінка мужика, за чуприну взявши, що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши». Сімейні стосунки українців були різноманітні. То мужик бабу б’є, то вона йому стусанів відвішує. Тут вам не домострой, не патріархат без домішків. Це Україна. Це Кайдашева сім’я, це сороміцькі пісні на весіллях, це цькування покриток, це кум до куми попідтинню вночі крадеться.

Гаразд, не беремо дрімучі фольклорні часи, ми ж-бо люди сучасні.

Проблема насильства в сім’ї існує, і ця проблема серйозна. Як і будь-яка велика біда, вона потребує розв’язання, регулювання, протидії. Яким чином боротися? Вбачати у кітчі та стьобі заклики до насильства? Come on.

А ще існує проблема безпліддя. Давайте заборонимо світлини немовлят в Інтернеті? А скільки самотніх людей на світі? Скасуємо всі романтичні кінострічки? У кожного з нас свої незагоєні вавки. Дитячі психологічні травми, зламані в нероздільному коханні крила, неподолані конфлікти й протиріччя.

А ще війна в Україні. Справжня, на якій гинуть люди.

Хіба це привід розучитися сміятися, забути карнавальну традицію, припинити гру в найширшому філософському розумінні?

Що би ми не сказали, не написали, не зробили, може бути викривлено, витлумачено хибно, може когось зачепити й поранити. Що залишається – тиша?