Розробники мобільного додатка, який перекладає на жестову мову. Бізнесмен, що повернувся з-зі кордону та перетворив свою малу батьківщину на «казкове село». Екоактивісти, що рятують світову екологію в своїй майстерні. Як би ви назвали цих людей? А ведучий  «Українського радіо» Володимир Носков знайшов правильне слово – Небайдужі. Так він назвав і суспільно-пізнавальну програму, яка стартувала в жовтні 2019 року на першому каналі «Українського радіо». «Наша програма – якраз про людей, які роблять зміни в громадах. Це може бути підприємець, учитель, волонтер», –  зазначає ведучий. Тему децентралізації раніше підіймали проекти Суспільного мовлення «Своя земля» та «Спільно», але вони мали більш практичний характер. Тоді як концепція «Небайдужих» має зовсім іншу концепцію й заохочує відштовхуватися від конкретної особистості.

Володимир Носков працює в надзвичайно цікавому жанрі, який рідко почуєш на вітчизняних FM-хвилях. Радіозамальовка – жанр радіожурналістики, що дозволяє не тільки передати слова героя, але й відтворити світ, у якому він існує. У цьому ведучому допомагають звуки. Візьмемо до прикладу випуск від 02.12.2019, у якому йдеться про історію харківського села, що попрощалося з традиційними системами опалення і освітлення. Слухачі разом із журналістом подорожують селом Веселе на Харківщині. Ми чуємо «голос» села: крик півня, лай собак, гомін дітей, звук трактору, дихання вітру. Якщо прислухатися навіть можна почути кроки журналіста. Коли Володимир Носков бере інтерв’ю, звук не студійний, а живий. Подібний експериментальний підхід не має прецедентів в історії українського регіонального радіомовлення. Слухачі чують, як відкриваються двері, дзвонить телефон, скрипить стілець. Звуки, які не заважають розгортанню історії, а навпаки роблять її реалістичнішою, не вирізають під час монтажу.  Тому слухачам так легко уявити собі це село, громада якого стала однією з найперших енергонезалежних громад України.

Втримувати увагу слухача впродовж 40 хвилин – задача не з найлегших. Але професійне чуття дозволяє Володимиру Носкову балансувати на стику декількох радіо жанрів, експериментувати в рамках свого формату та підіймати важливі теми таким чином, щоб слухачі усвідомили їхню важливість. Неможливо не відмітити і його талант радіорежисера, що бачить драматургію кожної передачі й вибудовує розповідь ніби справжній сценарій.

‒ Не кожному журналістові вдалося б так тонко та емоційно зробити документальну радіопрограму. Володимир Носков – незряча та дуже чутлива людина. Він уміє так переповісти історію, так подати записи, що радіослухач може наче пальцями прощупати кожну деталь, вухами зчитати всю картину, уявити запахи й кольори, – пише кореспондентка сайту «Суспільне мовлення» Юлія Жук в матеріалі «Як «Українське радіо» заохочує бути небайдужим».

Ведучий у жодному разі не тягне ковдру на себе. Замість того, щоб переказати все своїми словами, подаючи невеличкі відшліфовані синхрони, Володимир Носков дає можливість своїм героям самим розповісти про те, на чому вони знаються. Також цікавим прийомом є залучення записаних звукових замальовок у подальшому інтерв’ю. У випуску від 21.10.2019 про бізнесмена, що, повернувшись з роботи у Словаччині, вирішив зробити щось для свого рідного села Бобриця, Володимир Носков чергує інтерв’ю із репортажними вставками Катерини Котлярської, які пропонує своєму гостеві обговорити в студії. У випуску про черкаських екоактивістів від 20.01.2010 ведучий спочатку бере інтерв’ю в одного майстра Максима Скорика, а в наступному інтерв’ю з майстринею Лідією Криштоп посилається на слова попереднього співбесідника, даючи можливості слухачам співставити їхні відповіді, провести паралелі. Viber, Skype та інші сучасні способи мобільного та інтернет-зв’язку дозволяють брати інтерв’ю в героїв, які не мають змоги приїхати в студію, роблячи програму більш сучасною та близькою нинішній аудиторії.

Дуже грамотним  є використання музикальних відбивок, що створюють певний стиль радіопередачі, роблять її пізнаваною та урізноманітнюють для слухачів звуковий фон. Тільки іноді нейтральна музика на задньому плані, що поступово з’являється наприкінці синхрона та сигналізує про його завершення, є трохи більш гучною ніж необхідно. Особливо це чутно, коли інтерв’ю було записано не в студії, бо у такому випадку слухачам доводиться робити додаткові зусилля аби розчути слова людини.

Радіопрограма «Небайдужі» є прикладом талановитого висвітлення життя незвичайних звичайних людей. Герої, яких знаходить Володимир Носков ‒ такі ж українці як ми з вами, тільки небайдужі. Аби допомогти своїй громаді вони подають заявки на гранти, розробляють мобільні додатки, рекламують свої села та селища в Інтернеті, піклуються про екологію, допомагають незрячим, людям з порушеннями слуху, з інвалідністю та всім іншим співвітчизникам, які потребують допомоги чи просто доброго схвального слова. Через свою високу мотиваційну силу програма вийшла за межі регіонального мовлення й зараз лунає в ефірі загальнонаціональних станцій UA: Українське радіо, UA: Радіо Культури та UA: Радіо Промінь.

‒ Це той позитив, якого бракує. Чому така програма має звучати лише в Харківській області? А програма про людей з інвалідністю? Теж раніше звучала лише для харків’ян. Тепер вона звучить на всю Україну, – каже Генеральний продюсер «Українського радіо» Дмитро Хоркін. – І такої практики багато й буде більше. Нам дуже потрібно об’єднувати країну. Ми це й робимо.

Героями «Небайдужих» стають люди з різних регіонів України. Програма несе в собі важливий в наші часи меседж: успіх всієї громади став можливим завдяки бажанню щось змінити однієї конкретної людини. Внесок кожного важливий. Утопічне бачення громади може стати реальністю, якщо   люди насправді захочуть цього й об’єднаються. Якщо люди не будуть байдужими.

Єлизавета Безушко

Залишити відповідь