Що може змінити життя людини докорінно? Можливо, це пропозиція руки та серця?

Або рішення емігрувати до Канади чи Португалії? Список поворотних пунктів у житті можна продовжувати. Одним із таких дарунків долі є Нобелівська премія.

          Її вважають найавторитетнішою та найпочеснішою нагородою, про яку мріють усі науковці світу, пам’ятаючи заповітні слова Альфреда Нобеля: «… для добра усього людства», адже вона заохочує до наукових відкриттів і різних розробок, наприклад, ліків (винайдення пеніциліну, розшифрування структури ДНК тощо).

Знайомтеся – наш земляк, українець, «людина-експеримент» –  Ілля Ілліч Мечников, який у 1905 році разом зі своїм колегою, Паулем Ерліхом, отримав цю міжнародну премію, розробивши фагоцитарну теорію імунітету.

Чи змінилося життя цього вченого після отримання нагороди? Скоріше за все, ні.  Після одержання Нобелівської премії він був запрошений для прочитання лекцій до різних країн світу. Єдине, що слід зауважити, він залишився вірним своїй справі, наголошуючи на тому, що «старість – це не паспортний вік, а стан душі й тіла».

          Відомо, що Сполучені Штати Америки – рекордсмен із кількості нобелівських лауреатів. XXI століття – «доба інформатизації», саме тому Томас Шеллінг вирішив у 2005 році присвятити себе дослідженню проблем конфлікту за допомогою теорії гри. Ключовим моментом стала теорія гри, яка дає можливість ухвалити раціональні рішення, передбачаючи можливі наслідки. Ставши нобелівським лауреатом, Шеллінг отримував безліч пропозицій щодо проведення семінарів та лекцій, а ще – прохання дати інтерв’ю: не тільки в межах США, але й з інших континентів. Прославила ж ця премія чоловіка на весь світ! Так прославила, що він навіть намагався не відповідати на електронні листи, адже зовсім не було вільного часу.

          Американці й нині активно продовжують свої дослідження в галузі медицини, а саме – Брюс Бетлер та Жюль Хоффман. Насправді, в цій команді був ще один чоловік –  Ральф Стейнман, але, на жаль, він помер від раку за декілька днів до вручення премії. Але всім відомий той факт, що Нобелівська премія не вручається посмертно. Проте всюди є винятки, тому комітет все ж таки присвоїв нагороду Стейнману, закцентувавши увагу преси на тому, що на той момент було невідомо про його смерть. Як не парадоксально, але ця трійка тяжко працювала над розробкою ліків для захисту імунної системи.

          Ми не можемо пройти повз лауреатів 2017 року в області літератури. Цікаво було б прочитати твори цього британського письменника японського походження – Кадзуо Ішіґуро. Коли йому зателефонували і повідомили, що він лауреат Нобелівської премії, він не одразу повірив у наш час фейкових новин. Коли у нього поцікавилися, чи зможе він прибути до Стокгольма для отримання нагороди, він відповів, що він дуже зайнята людина, не має жодної вільної хвилинки, але заради Нобелівської премії він скасує декілька зустрічей. Цю нагороду письменник отримав за те, що «у романах великої емоційної сили розкрив безодню, що криється під нашим ілюзорним почуттям зв’язку зі світом». Якщо говорити про його життя після такої значущої події, то воно нічим не відрізнається від життя всіх попередніх лауреатів: безліч преси! Але ж куди без неї в наш час? Письменник зазначає, що зараз його життя перетворилося на суцільний хаос: тепер люди збираються в чергу на вулиці, щоб взяти у нього інтерв’ю та зробити селфі.

          Напевно, ми порушимо гендерний баланс, якщо не розкажемо і про лауреаток-жінок. Володарка цієї почесної нагороди отримала її у 2015 році «…за її багатоголосну творчість – пам’ятник стражданню та мужності у наш час» – це Світлана Алексієвич. Єдина фраза, яку вона промовила після церемонії, була про те, що тепер вона почуває себе захищеною. Тепер вона має змогу писати те, що хоче, на відміну від інших. Вона вирішила залишитися в Білорусії, щоб бути поруч з тими, хто слугує прототипами для її літературних шедеврів. На що письменниця витратила «нобелівські гроші»? Частину віддала державі, а іншу частину – на благодійність. Як зауважила пані Світлана: «мільйон – це не так вже й багато, як здається».

           Премії не змінюють людей, якщо люди є справді гідними назви «Людина».