Діти національних меншин – це майже ті самі діти, які були вихованні двома матерями, чи ті, хто народжений в інтернаціональній сім’ї. На них покладено більше обов’язків, аніж на звичайних дітей. Чому? Тому що вони виховуються не однією, а двома культурами (а може й більше).
Інна Пак – етнічна кореянка.
Якваша родина переселилась до України?
Після репресії в 1937 році, багатьох корейців було депортовано в Казахстан, Узбекистан та інші країни СРСР. Мої тато і мама народились уже в Узбекистані. Вони виросли там, закінчили школу та вищі навчальні заклади, а вже потім переїхали до України, де народились ми з братом. Думаю, всі знають, що тут більшість земель родючі, а через те, що мій батько фермер, це стало першою причиною їх переселення на Україну. Однак, не зважаючи на те, що я зростала в українському середовищі, батьки виховували нас за корейськими традиціями.

Які з ваших національних традицій ви підтримуєте в Україні?
Ми всі підтримуємо корейську культуру та її традиції, не зважаючи на те, що живемо в Україні. Так наприклад, 5-го квітня ми святкуємо день батьків. За корейськими традиціями, в цей день ми приходимо до старшого покоління і кланяємося їм, так ми показуємо свою повагу і виявляємо подяку. Також, вагомий для нас день, коли дитині виповнюється один рік. Він прирівнюється до святкування 60-річного ювілею. Затрадицією перед дитиною кладуть різні речі: ножиці, книгу, гроші, нитки тощо. Що перше схопить дитина – то буде її доля. Так наприклад, якщо вона візьме книгу – буде добре вчитися, нитку – буде довго жити та інше.
Хочеться також сказати про найбільшу різницю між українською та корейською культурою. Я дуже часто звертала увагу на те, що більшість дітей в Україні спілкуються зі своїми батькамита іншими родичами на «ти». Проте ми не можемо звертатися до наших батьківтак неформально, адже для корейців це звучить грубо і є проявом неповаги до старших. Ми з братом виросли із цією традицією і ніколи не говорили з батьками на «ти». Цю форму звертання ми можемо використати лише у розмові з друзями.

Що стало причиною вашого переселення в Південну Корею?
Корейська меншина в Україні достатньо численна, проте за останні п’ять років більшість корейців повертаються назад до Кореї. Їх приваблює шалений розвиток економіки.Зараз економіка Південної Кореї входить в топ 5 розвинених країн світу. Для її розвитку корейці дуже багато працюють, роблять все для того, щоб їм та іншим людям було зручно й надалі проживати в цій країні. Але я не раз бачила, як люди їдуть в Південну Корею працювати і через деякий час повертаються до своєї країни, адже не звикли до такого ритму роботи. Щодо мене, то Корея – моя маленька мрія. Мені завжди хотілося дізнатись, звідки береться моя історія. Тому, коли я вийшла заміж, разом з чоловіком вирішила переїхатижити сюди.

Які переваги мають етнічні корейці від звичайних українців?
Південна Корея для нас, етнічних корейців, дійсно робить багато речей, не зважаючи на те, що такі національні меншини знаходяться не тільки в Україні. Наприклад, якщо ви іноземець, то для того, щоб отримати робочу візу, ви повинні вивчити корейську мову, отримати сертифікат про знання мови, працювати в корейській фірмі чи отримати листа сіззапрошенням від роботодавця з Кореї. Щодо етнічних корейців, то вони без перешкод отримуютьвізу в посольстві. Зараз Україна разом з корейським посольством зробила для етнічних корейців візу F4 – це одночасно і робоча, і навчальна віза, яка видається за наявності вищої освіти. З нею виможете залишатися в Кореї і нікуди не виїжджати. Також для етнічних корейців є безліч програм, які допоможуть отримати їм безкоштовне навчання, місце де можна жити, переїзд та інше. Українці ж мають перевагу лише тоді, коли виходять заміж або одружуються з етнічними корейцями.

Розкажіть про особливості та відмінності життя в Кореї та в Україні.
Між Кореєю та Україною багато відмінностей. Іноді можна знайти щось спільне, проте менталітет дуже відрізняється. Більшість корейців мріють стати впливовими людьми лише для того, що бути прийнятими іншими. В Україні я не помічала такого. У Кореї люди працюють як роботи, вони не знають що таке відпочинок. Більшість корейців заводять сім’ю тільки після 40 років, адже в них немає часу для стосунків, вони думають перш за все про майбутнє. У Кореї немає пенсії, тому що більше ти працюєш, то більше накопичується твій пенсійний фонд. Усе що напрацював, те й отримав. Для мене досі є загадкою, як вони насолоджуються життям? Вони не збирають гроші для того, щоб поїхати кудись відпочити, як наприклад це роблять в Україні, де вважається нормальним хоча б раз на рік поїхати на море чи за кордон.
Якщо говорити про моду, то більшість українців також відрізняється в цьому від корейців. Щодо мене, я намагаюсь дотримуватися корейського стилю, оскільки бачу, що він дуже простий, та комфортний.

Також у Кореї мені подобається ставленняполіції та медичного персоналу до звичайних громадян. Ніхто не буде зневажливо ставитись до вас, а навпаки проявить пильність та запропонує допомогу. Безпека тут на високому рівні, можна йти спокійно додому хоч о 3 годині ночі. В Кореї багато камер і втекти від відповідальності майже не можливо. Так наприклад, я залишила телефон на роботі і пішла їсти, як згадала одразу ж повернулась і знайшла телефон на тому ж самому місці, де його поклала раніше.
Багато ваших знайомих та друзів повернулись до Кореї?
Так. Більшість моїх друзів переїхали жити сюди, а деякі живуть тут вже довгий час. Тільки деякі родичі залишились в Україні, зокрема і мій тато, адже там його робота і він не бачить сенсу повертатися назад. В Кореї інший клімат, і не має можливості вирощувати ті фрукти та овочі, якими він займається. Тут якщо і є поля, то це здебільшого рисові та чайні плантації. Можна знайти і наші фрукти та овочі, проте вони штучно вирощені і зробити заготовки на зиму з них не вдасться.

Перебуваючи зараз у Кореї, ви сприймаєте себе як українку, чи як кореянку?
Я сприймаю себе більше як українку. Адже я бачу багато відмінностей між цими двома культурами, і зрештою я більше схильна до українського, аніж до корейського менталітету. Для корейців зрадити людину – звичайна справа. А в школах тут багато жорстокості, не зважаючи на шкільну дисципліну. Через це мені подобається більше Україна та українці. Там живе моя родина, там мої друзі, це та країна де в майбутньому я хотіла би працювати і мати свій дім, хоча через певні обставини живу зараз не там. Однак я вірю, що спільними зусиллями українців цю країну можна буде «підняти» і зробити її гордістю нашої нації, як це зробили корейці.
Події, які відбуваються зараз в Україні, можна порівняти з тим подіями, що раніше відбувалися в Кореї. Окупація країни,масове переселення людей, фінансова криза тощо. В90-х роках, корейський уряд вирішив що їхня культура може бути ще однією експортною галуззю і не помилився. Через культуру зросла економіка, Південна Корея увійшла в п’ятірку економічно розвинених країн, і всі люди, які раніше були змушені іммігрувати в інші країни, зараз повертаються на батьківщину.

Олександра Бережна

Залишити відповідь