1 сезон

2 сезон

3 сезон

А чи залишилося місце в медіапросторі для незалежних ЗМІ та об’єктивної журналістики?

Багато не тільки миколаївських, а й всеукраїнських ЗМІ заявляють про свою незалежність. А чи справді вони незалежні?

Логічно, що всьому творчому і технічному колективу будь-якого видання необхідно платити заробітну плату. А де її взяти? Зазвичай існує декілька найпоширеніших варіантів: спонсорство політиків та реклама.

У першому випадку видання виглядає заангажованим. Але для кого? Зазвичай, про те, кому належить регіональне видання, знають лише місцеві журналісти та чиновники, читачі можуть і не здогадуватися про те, що це ЗМІ комусь належить. Адже політика такого видання не обов’язково така, що треба піарити ту чи іншу людину, вона може бути іншою, наприклад, не писати нічого поганого про власника ЗМІ та його бізнес. Хіба звичайний читач зрозуміє, що те чи інше ЗМІ чогось не написало? Авжеж ні. Отже, можуть складатися хибні враження про те чи інше видання. Хоча, з точки зору журналіста, працювати на таке медіа не завжди погано: рано чи пізно, тобі можуть злити інформацію, якої немає у вільному доступі, а є лише у тих же політиків та чиновників. І вуаля – у тебе ексклюзивний матеріал на злободенну тему.

Видання ж, які працюють на рекламу тільки з першого погляду здаються незалежними. Персонал такої редакції зазвичай поділяється на дві групи: менеджери, які продають рекламу та журналісти. У чому тут підступність? – запитаєте ви. Все просто: якщо тій чи іншій компанії менеджери продали рекламу, а потім її представники вчинили вкрай негарно щодо міста/суспільства чи будь-кого ще, то журналісти не мають права про це писати, адже фірма рекламується на сайті.

Цікаво, чи не так? З першого погляду незалежне видання насправді залежне, причому не від однієї людини, як це відбувається у першому випадку, а від багатьох одночасно.

Але у цьому є і свої нюанси. Наприклад, якщо у Миколаєві досить складно простежити кому належить яке видання, то на всеукраїнському рівні все доволі просто, адже ЗМІ високого рівня піарять «високих» політиків, і це одразу кидається в очі.

В Україні не все так погано, є ще декілька варіантів фінансування ЗМІ, які справді є незалежними – краудфандинг та гранти. Якщо з поняттям «грант» проблем не виникає, то слово «краудфандинг» у більшості людей викликає здивування. Спробую пояснити: це тип колективного фінансування. Існують спеціальні платформи, на яких проекти, що потребують фінансування викладають свої ідеї та суми коштів, які необхідно зібрати. Люди читають ці оголошення та обирають для себе, жертвувати чи ні. Розмір внесків не фіксований, можеш пожертвувати 10 грн, а можеш і півмільйона, все залежить від бажання та можливості людини. На жаль, у Миколаєві немає ЗМІ, які живуть на грантах чи збирають гроші через краудфандингові платформи, але в Україні є, для прикладу: The Village, VoxUkraine, Громадське та інші.

З грантами така сама історія, у редакції чи у групи людей виникає якась цікава ідея, вони її обговорюють, створюють план, визначаються з розміром фінансування та подаються на грант, чи навпаки, прописують проект під конкретний грант. Такі видання чи проекти є незалежними, але існує інша проблема – рано чи пізно гранти закінчується та потрібно самостійно шукати джерела фінансування.

Насправді, читачу регіонального ЗМІ важко визначити, кому належить видання та чи належить взагалі. Мабуть, важливо не тільки звинувачувати ЗМІ в продажності, а й, іноді, вмикати критичне мислення та фільтрувати інформацію, яку отримуєш. Як показує практика, з одного заходу журналісти можуть написати абсолютно різні новини, бо журналіст – це людина, яка, якби не намагалася вимкнути в собі людину, цього не вдається, і чи існує об’єктивна журналістика питання відкрите. Все, що люди отримують через новини,  проходить через іншу людину – журналіста. Навіть дотримуючись стандартів журналіст може бути не об’єктивним, не спеціально, а випадково. Наприклад, у міськраді відбувалося засідання депутатської комісії, яке тривало 4 години, погодьтеся, новин безліч. Але один журналіст напише, що депутати посварилися та про те, що перекриють міст, а інший – про ремонт у школі та ремонт каналізації. Ніхто з них не збрехав, але кожному з них ті новини, що він писав, видалися найважливішими для суспільства.

То що, а ви вірити в незалежні ЗМІ та об’єктивну журналістику?

Валерія Гуржий